Ця консолідована фінансова звітність була складена на основі принципу історичної вартості.

Ця консолідована фінансова звітність подана в українських гривнях. Усі суми округлені до найближчої тисячі.

Фінансова звітність ПрАТ "НАДРА УКРАЇНИ" станом на 31.12.2022 року включає:

Баланс (Звіт про фінансовій стан) (форма № 1) станом на 31.12.2022 року;

Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (форма № 2) станом на 31.12.2022 року;

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3) станом на 31.12.2022;

Звіт про власний капітал (форма № 4) станом на 31.12.2022.

Примітки до консолідованої фінансової звітності, основні положення облікової політики ПРАТ "НАДРА УКРАЇНИ" та інше.

Концептуальною основою консолідованої фінансової звітності за рік, що закінчився 31.12.2022 р., є Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та тлумачення, розроблені Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності.

Заява про відповідність.

Консолідована фінансова звітність ПРАТ "НАДРА УКРАЇНИ" підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (надалі - "МСФЗ") у редакції, опублікованій Радою з Міжнародних стандартів фінансової звітності (надалі - "Рада з МСФЗ"), що були чинними станом на 31.12.2022 року.

рік, що закінчився 31 грудня 2022 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України-гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Непоточні активи класифікуються як такі, що утримуються для продажу, якщо на дату прийняття рішення щодо визнання їх активами, що утримуються для продажу, виконуються такі умови:

• стан активів, у якому вони перебувають, дає змогу здійснити негайний продаж;

• високий ступінь імовірності їх продажу протягом року з дати класифікації;

• є відповідне рішення Правління Компанії про намір здійснити продаж цих активів протягом року.

Перед первісною класифікацією активів, утримуваних для продажу, Компанія здійснює оцінку балансової вартості активів:

• якщо облік непоточнх активів здійснюється за первісною вартістю (собівартістю), то Компанія переглядає їх на зменшення корисності;

• якщо непоточні активи обліковуються за переоціненою вартістю (справедливою вартістю), то здійснюється їх переоцінка.

Непоточні активи, які більше не класифікуються як активи, що утримуються для продажу, з дати прийняття рішення про відмову від продажу Компанія обліковує за найменшою з двох оцінок:

• за балансовою вартістю, що визначалася до дати визнання їх як активів, що утримуються для продажу. Балансова вартість коригується з врахуванням амортизації, переоцінки, збитків від зменшення корисності, що були б визнані, якщо активи не були класи фіксовані як такі, що утримуються для продажу;

• за сумою очікуваного відшкодування на дату прийняття рішення про відмову від продажу.

У випадку переведення до категорії активів, що утримуються для продажу, непоточних активів, які оцінювалися за первісною вартістю (собівартістю), Компанією здійснюється коригування балансової вартості з врахуванням сум накопиченої амортизації, втрат від зменшення корисності з одночасним визнанням такого коригування у Звіті про прибутки та збитки. Балансова вартість непоточних активів, які до часу переведення до категорії активів, утримуваних для продажу, обліковувалися за переоціненою вартістю, коригується як уцінка або дооцінка.

Компанія облік витрат на позики веде відповідно до МСБО 23 "Витрати на позики".

Витрати на позики Компанії можуть включати:

• витрати на сплату відсотків;

• фінансові витрати, пов’язані з фінансовою орендою;

• курсові різниці, які виникають внаслідок отримання позик в іноземній валюті, якщо вони розглядаються як коригування витрат на сплату відсотків.

Кредитні зобов’язання за отриманими позиками в іноземній валюті (як у сумі кредиту, так і в сумі процентів) переоцінюються за офіційним курсом НБУ на кожну звітну дату, а також на дату кожного часткового чи повного погашення заборгованості. Курсові ж різниці, що при цьому виникають від зміни облікової вартості кредитних зобов’язань, визнаються як складова курсових доходів або витрат у складі фінансових витрат.

Компанія капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу як частина собівартості цього активу. Компанія визнає інші витрати на позики як витрати в тому періоді, у якому вони були понесені.

Якщо кошти позичені взагалі й використовуються з метою отримання кваліфікованого активу, то Компанія суму витрат на позики, яка підлягає капіталізації, визначає шляхом застосування норми капіталізації до витрат на цей актив. Норма капіталізації являє середньозважену величину витрат на позики стосовно всіх непогашених позик суб’єкта господарювання протягом цього періоду, а не лише позик, які були здійснені конкретно з метою отримання кваліфікованого активу.

Компанія починає капіталізувати витрати на позики як частину собівартості кваліфікованого активу на дату початку капіталізації. Датою початку капіталізації є дата, коли Компанія вперше виконує всі нижченаведені умови, а саме:

• понесено витрати, пов’язані з активом;

• понесено витрати на позики;

• ведеться діяльність, необхідна для підготовки активу до його використання за призначенням або продажу.

Бухгалтерський облік кредитних операцій

Кредити й позики в бухгалтерському обліку Компанії поділяються на довгострокові та короткострокові. Заборгованість вважається короткостроковою, якщо строк її погашення не перевищує 12 місяців. Довгостроковий кредит або позика, за якими передбачено швидке погашення (повне або часткове), підлягає переведенню до складу короткострокової заборгованості в розмірі суми, що підлягає погашенню в найближчі 12 місяців від дати звітності. Ще звертаємо увагу на дотримання ключових вимог кредитного договору: при недотриманні певних ковенантів банк може вимагати дострокового погашення кредиту, що зобов'язує бухгалтера перевести всю суму до складу поточної заборгованості.

Витрати, пов'язані з одержанням і використанням позик і кредитів, визнаються (нараховуються) у тому періоді, у якому їх понесено. До них належать: відсотки й амортизація дисконту, курсові різниці, а також додаткові витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням і обслуговуванням кредиту.

Витрати за позиками в основному відносяться на витрати періоду, категорія фінансових витрат. Винятком є витрати за кредитними зобов'язаннями, кошти за якими безпосередньо відносилися до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу: об'єктів капітальних інвестицій або окремих видів продукції. Такі витрати за позиками капіталізуються як частина собівартості активу, якщо є ймовірність того, що вони принесуть підприємству майбутні економічні вигоди та що ці витрати можна достовірно оцінити. Детальніше про визнання й представлення витрат на фінансування – у МСБО 23.

Дисконт від пільгових зобов'язань також визнається в момент одержання позики, але вже в складі фінансових доходів.

Відображення у звітності

Залежно від строків погашення кредити та позики відображаються у Звіті про фінансовий стан у розділах "Довгострокові зобов'язання" і "Поточні зобов'язання". Однак у виняткових випадках п. 60 МСБО 1 дозволяє подавати всі активи й зобов'язання в порядку ліквідності без групування на розділи. Нараховані на звітну дату, але не сплачені відсотки за користування позиковими коштами відображаються в складі поточних зобов'язань, крім випадків, коли підприємство має безумовне право відстрочити їх сплату на кінець дії довгострокового кредитного договору. Власне фінансові витрати відображаються у Звіті про сукупний дохід як окрема стаття витрат (п. 82 МСБО 1).

Строк корисного використання та амортизація

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється Компанією та її дочірніми підприємствами при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і не призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) Компанія та її дочірні підприємства враховують:

• очікуване використання об’єкта Компанією та/або її дочірніми підприємствами з урахування його потужності або продуктивності;

• фізичний та моральний знос;

• технічний та комерційний знос (зміни та вдосконалення виробництва, зміни ринкового попиту);

• правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Нарахування амортизації Компанією та її дочірніми підприємствами здійснюється щомісячно.

Амортизацію активу починають нараховувати, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом.

Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як такий, що утримується для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Консервація, тимчасове виведення з експлуатації не є підставою для припинення нарахування амортизації активу.

Об’єктом амортизації є вартість основних засобів, зменшена на суму ліквідаційної вартості (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). Ліквідаційна вартість основних засобів встановлюється на рівні нуля, крім груп "Машини та обладнання" та "Транспортні засоби".

Для груп "Машини та обладнання" та "Транспортні засоби" ліквідаційна вартість встановлюється за поточною вартістю наявного металобрухту аналогічної ваги, а коли таку вартість визначити практично неможливо через неоднорідний склад об’єкта, то в розмірі 5 відсотків від первісної вартості.

Компанія та її дочірні підприємства використовують прямолінійний метод амортизації основних засобів (крім нарахування амортизації на основні засоби, які використовуються для буріння свердловин).

Для об’єктів основних засобів, яке безпосередньо задіяне в виробничій діяльності (бурові машини і обладнання, бурильні труби тощо), в залежності від задіяності їх у процесі виробництва, Компанія та її дочірні підприємства використовують або прямолінійний, або виробничий метод нарахування амортизації.

3.2.17. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів нараховується у розмірі 100 % вартості об’єкта у першому місяці його використання.

3.2.18. Компанія та її дочірні підприємства використовують комбінований підхід до нарахування амортизації бурильних труб, який полягає у тому, що на ті секції комплекту, що вже безпосередньо задіяні в бурінні, амортизація нараховуєтья виробничим методом, а на ті, що ще не знаходяться в роботі на даний момент, - прямолінійним методом за формулами:

Аб = Вс * Пз * d,

де Аб – нарахована амортизація бурильних труб, що вже знаходяться в експлуатації, грн.;

Вс – виробнича ставка амортизації в розрахунку на 1 м проходки, грн.;

Пз – скоригована на коефіцієнт буримості проходка ствола свердловини за звітний період, м;

d – питома вага (частка) довжини комплекту, що вже спущена в свердловину у звітному періоді.

Ао = На * В * (1 – d),

де Ао – амортизація бурильних труб, що знаходяться в очікуванні на буровій;

На – норма амортизації виходячи із строку використання комплекту;

В – вартість комплекту труб, що амортизується.

Виробнича ставка амортизації для нарахування амортизації на бурильні труби, які знаходяться в експлуатації, обчислюється на основі вартості комплекту труб та проходки, на яку розраховано роботу даного комплекту. Загальна проходка планується виходячи з неускладнених умов буріння. Фактична проходка за звітний період коригується за допомогою коефіцієнта буримості, який встановлюється для кожного району на основі промислових даних.

Положення про облік зносу, порядок нарахування амортизації бурильних труб та їх списання Компанією та її дочірніми підприємствами у Додатку № 7 до цього Положення.

3.2.19. Компанія та її дочірні підприємства нараховують амортизацію бурильних труб, що знаходяться на базі виробничого обслуговування, за прямолінійним методом (за умови, що вони відповідають вимогам визнання активів) з віднесенням цих витрат до складу витрат допоміжного виробництва (оскільки вони не мають безпосереднього відношення до процесу буріння).

3.2.19. Компанія та її дочірні підприємства нараховують амортизацію бурового обладнання, що знаходиться безпосередньо на бурових, за виробничим методом. Місячна сума амортизації в цьому випадку обраховується як добуток фактичної тривалості роботи бурового верстата (у верстато-днях) та виробничої ставки амортизації об’єкта.

3.2.18. Суму нарахованої амортизації Компанія та її дочірні підприємства відображають як збільшення суми витрат і зносу основних засобів.

3.2.19. Терміни корисної експлуатації основних засобів Компанії та її дочірніх підприємств встановлюються наказами про введення в експлуатацію основних засобів, які розробляються на підставі технічних паспортів та іншої документації, і затверджуються постійно діючими комісіями, склад яких визначаються:

у Компанії – Головою правління;

на дочірніх підприємствах – директорами відповідних підприємств.

На підставі наказу про введення в експлуатацію основних засобів складається Акт введення в експлуатацію основних засобів (типова форма затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.09.2016 № 818 "Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання").

Для застосування прямолінійного методу кожній групі основних засобів орієнтовно встановлюються наступні терміни корисної експлуатації основних засобів.

Групи

Строки корисного використання, років

12

Земельні ділянки-

Будівлі та споруди30-50

Машини та обладнання8-15

Транспортні засоби5-10

Інші основні засоби4-10

3.2.20. Постійно діюча комісія Компанії та комісії дочірніх підприємств (щодо основних засобів дочірніх підприємств) первісно визначають в момент вводу та переглядають ліквідаційну вартість і строк корисної експлуатації активу принаймні на кінець кожного фінансового року та, якщо очікуваний строк корисної експлуатації активу відрізняється від його попередніх оцінок, період амортизації слід відповідно змінити при цьому враховувати вимоги МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки".

3.2.21. Аналітичний облік основних засобів в Компанії та її дочірніх підприємств здійснюється в розрізі кожного об’єкту основних засобів із застосуванням інвентарних карток, затверджених затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.09.2016 № 818 "Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання". Кожен об’єкт основних засобів закріплюється за матеріально відповідальною особою.

3.2.22. Переоцінка балансової вартості об’єктів основних засобів, інших необоротних активів до їх справедливої вартості проводиться згідно з вимогами Міжнародних стандартів фінансової звітності в межах необхідності, якщо залишкова вартість цього об’єкта істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату складання річного балансу.

Рішення про переоцінку балансової вартості об’єктів основних засобів, інших необоротних активів до їх справедливої вартості приймається на засіданні Правління Компанії та погоджується Загальними зборами учасників Компанії.

3.2.23. Об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Основні засоби, які визначаються постійно діючими комісіями непридатними для використання у господарській діяльності (у виробництві, для продажу) визнаються неліквідними та списуються з балансу згідно актів на списання, типові форми яких затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.09.2016 № 818 "Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання".

3.2.24. Витрати, пов’язані із поліпшенням стану об’єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція тощо), які призведуть до зростання майбутніх економічних вигод, очікуваних від використання об’єкта, збільшують первісну вартість основних засобів.

Витрати, що понесені з метою підтримання об’єкта у робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

3.2.25. Не рідше одного разу на рік в Компанії, згідно наказу, проводиться інвентаризація основних засобів Компанії та товарно-матеріальних цінностей.

Облік фінансових інструментів в Компанії та її дочірніх підприємствах здійснюється відповідно до МСФЗ 9 "Фінансові інструменти", МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації", МСФЗ 11 "Спільна діяльність", МСБО 28 "Інвестиції в асоційовані підприємства".

Визнання

Компанія визнає фінансовий актив або фінансове зобов’язання у своєму звіті про фінансовий стан тільки тоді, коли Компанія стає стороною по договору, який визначає умови відповідного фінансового інструмента.

Первісна оцінка

При первісному визнанні фінансовий актив або фінансове зобов’язання оцінюється за справедливою вартістю, збільшеною або зменшеною у випадку фінансового активу або фінансового зобов’язання, оцінюємого не за справедливою вартістю через прибуток або збиток, на суму витрат за угодою, які відносяться до придбання або випуску фінансового активу або фінансового зобов’язання.

Торгова дебіторська заборгованість при первісному визнанні оцінюється за ціною угоди, якщо торгова дебіторська заборгованість не містить значного компоненту фінансування відповідно до МСФЗ 15.

Класифікація фінансових активів.

Після первісного визнання Компанія оцінює та класифікує свої фінансові активи за такими категоріями:

a)фінансові активи, які обліковуються за амортизованою вартістю (для отримання передбачених договором грошових потоків; договірні умови фінансового активу обумовлюють отримання в зазначені строки грошових потоків, які є виключно платежами в рахунок основної суми боргу та відсотків на непогашену частину основної суми боргу) – грошові кошти, депозити, позики видані та торгова дебіторська заборгованість.

b)фінансові активи, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (утримується для отримання передбачених договором грошових потоків або шляхом продажі фінансових активів; договірні умови фінансового активу забезпечують отримання в зазначені дати грошових потоків, які є виключно платежами за основною сумою боргу та відсотків за непогашеною частиною основної суми боргу) – фінансові інвестиції у власний капітал інших підприємств

c)фінансові активи, які обліковуються за справедливою вартістю через прибуток та збиток (за виключенням випадків. Коли фінансові активи оцінюються за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід) – фінансові інвестиції, по яким прийнято рішення обліковувати за справедливою вартістю через прибутки та збитки.

Відсотки включають в себе тільки відшкодування за тимчасову вартість грошей, за кредитний ризик по відношенню до основної суми боргу, що залишається непогашеною впродовж певного періоду часу, та за інші звичайні ризики та витрати, пов’язані з кредитуванням, а також маржу прибутку.   

Класифікація фінансових зобов’язань.

Після первісного визнання Компанія оцінює та класифікує всі фінансові зобов’язання як такі, що оцінюються згодом за амортизованою вартістю, за винятком:

a)фінансових зобов’язань, які оцінюються за справедливою вартістю через прибутки або збитки. Такі зобов'язання, включаючи похідні інструменти, які в подальшому оцінюються за справедливою вартістю;

b)фінансові зобов’язання, які виникають у тому випадку, коли передача фінансового активу не відповідає вимогам для припинення визнання або коли застосовується принцип обліку подальшої участі в капіталі;

c)договорів фінансової гарантії. Після первісного визнання сторона, яка випустила такий договір, повинна в подальшому оцінити такий договір по найбільшій з величин:

•суми оціненого резерву під збитки, або

•первісно визначеної суми доходу, визнаною відповідно до МСФЗ 15;

d)зобов’язань з надання позики з відсотковою ставкою нижчою за ринкову. Сторона, що прийняла таке зобов’язання, згодом оцінює його за найбільшою з вартості:

•суми оціненого резерву під збитки, або

•первісно визначеної суми за вирахуванням, коли це доречно, загальної суми доходу, визнаною відповідно до МСФЗ 15;

e)умовного відшкодування, визнаного покупцем при об’єднанні бізнесу, до якого застосовується МСФЗ 3. Таке умовне відшкодування згодом оцінюється за справедливою вартістю, зміни якої визначаються у складі прибутків та збитків.

Метод ефективної відсоткової ставки

Відсоткова виручка розраховується з використанням методу ефективної ставки відсотку. Метод ефективної ставки відсотку використовується до валової балансової вартості, за винятком:

a)придбаних або створених кредитно-знецінених фінансових активів. У випадку таких фінансових активів Компанія повинна застосувати ефективну відсоткову ставку, скориговану з урахуванням кредитного ризику, до амортизованої вартості фінансового активу з моменту первісного визнання;

b)фінансових активів, які не є придбаними або створеними кредитно-знеціненими фінансовими активами. У випадку таких фінансових активів Компанія повинна застосувати ефективну ставку відсотку у наступних звітних періодах.

Оцінка очікуваних кредитних збитків

Компанія оцінює очікувані кредитні збитки по фінансовому інструменту способом, який відображає:

a)неупереджену та виважену з урахуванням ймовірності суму, визначеною шляхом оцінки діапазону можливих результатів;

b)вартість грошей у часі;

c)обґрунтовану та підтверджену інформацію про минулі події, поточних умовах та прогнозованих майбутніх економічних умовах, яка є доступною на звітну дату без надмірних витрат та зусіль.

Рекласифікація фінансових активів

У випадку зміни моделі бізнесу для управління фінансовими активами, Компанія перекласифікує всі фінансові активи, яких торкнулася така зміна.

Якщо Компанія рекласифікує фінансовий актив, що оцінюється за амортизованою вартістю, до категорії фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю через прибутки та збитки, його справедлива вартість оцінюється станом на дату рекласифікації. Будь-які прибуток або збиток, що є результатом різниці між попередньою амортизованою вартістю фінансового активу та його справедливою вартістю, визнається у складі прибутку або збитку.

Якщо Компанія рекласифікує фінансовий актив, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, до категорії фінансових активів, що оцінюються за амортизованою вартістю, його справедлива вартість на дату рекласифікації стає новою балансовою вартістю такого активу.

Якщо Компанія рекласифікує фінансовий актив, що оцінюється за амортизованою вартістю, до категорії фінансових активів, що оцінюються по справедливій вартості через інший сукупний дохід, його справедлива вартість оцінюється станом на дату рекласифікації. Будь-які прибутки або збитки, що є результатом різниці між попередньою амортизованою вартістю фінансового активу та справедливою вартістю, визнаються у складі іншого сукупного доходу. Ефективна відсоткова ставка та оцінка очікуваних кредитних збитків не коригуються у результаті рекласифікації.

Якщо Компанія рекласифікує фінансовий актив, що оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, до категорії фінансових активів, що оцінюються за амортизованою вартістю, фінансовий актив рекласифікується за своєю справедливою вартістю на дату рекласифікації. При цьому накопичена величина прибутку або збитків, раніше визнана у складі іншого сукупного доходу, вираховується із власного капіталу і коригується проти справедливої вартості фінансового активу на дату рекласифікації. В результаті фінансовий актив оцінюється на дату рекласифікації так, як би він завжди оцінювався за амортизованою вартістю. Ефективна відсоткова ставка та оцінка очікуваних кредитних збитків не коригуються за результатами рекласу.

Якщо Компанія рекласифікує фінансовий актив, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, до категорії фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, фінансовий актив продовжує оцінюватись за справедливою вартістю.

Якщо Компанія рекласифікує фінансовий актив, що оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, до категорій фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, фінансовий актив продовжує оцінюватись за справедливою вартістю. Накопичені прибуток або збиток, раніше визнаний у складі іншого сукупного доходу, рекласифікується зі складу власного капіталу до складу прибутку та збитку в якості рекласифікованого коригування на дату рекласу.

Знецінення

Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки по фінансовим активам, що оцінюються за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, дебіторській заборгованості з оренди, активу по договору або зобов’язанню з надання займу та договору фінансової гарантії.

Станом на кожну звітну дату Компанія оцінює резерв під очікувані кредитні збитки по фінансовому інструменту в сумі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь термін, якщо кредитний ризик за даним фінансовим інструментом значно збільшився з моменту первісного визнання.

Якщо на звітну дату відсутнє значне збільшення кредитного ризику по фінансовому інструменту з моменту первісного визнання, Компанія оцінює резерв під збитки по даному фінансовому інструменту в сумі, що дорівнює 12-місячним очікуваним кредитним збиткам.

Компанія на звітну дату визнає у якості резерву під збитки по придбаним або створеним кредитно-знеціненим фінансовим активам тільки накопичені з моменту первісного визнання зміни очікуваних кредитних збитків за весь термін.

Вибуття

При вибутті фінансового активу Компанія зменшує його валову балансову вартість, якщо у Компанії немає обґрунтованих очікувань відносно відшкодування фінансового активу у повному обсязі або його частині. Вибуття є подія, яка призводить до припинення визнання.

Припинення визнання фінансового активу

Компанія припиняє визнання фінансового активу тільки тоді, коли:

1)закінчується термін дії передбачений договором прав на грошові потоки від цього фінансового активу або

2)Компанія передає цей фінансовий актив (або передача передбачених договором прав на отримання грошових потоків від фінансового активу, або збереження передбачених договором прав на отримання грошових потоків від фінансового активу, але прийняття на себе передбаченого договором зобов’язання виплачувати ці грошові потоки одному або кільком отримувачам).

При передачі фінансового активу слід оцінити ступень зберігання ризиків та вигід, пов’язаних з правом власності на цей фінансовий актив:

1)якщо Компанія передає практично всі ризики та вигоди пов’язані з правом власності на фінансовий актив, то вона припиняє визнання даного фінансового активу та окремо визнає в якості активів чи зобов’язань всі права та обов’язки, які були створені або збережені при передачі;

2)якщо Компанія зберігає практично всі ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на фінансовий актив, вона продовжує визнання даного фінансового активу;

3)якщо Компанія не передає та не зберігає практично всі ризики та вигоди, які пов’язані з правом власності на фінансовий актив, вона визначає, чи зберігся контроль за даним фінансовим активом:

•у випадку, коли Компанія не зберегла контроль, вона припиняє визнання даного фінансового активу та окремо визнає в якості активу чи зобов’язання всі права та обов’язки, які були створені або збережені під час передачі;

•у випадку, коли Компанія зберегла контроль, вона продовжує визнання даного фіінансового активу в обсязі своєї триваючої участі у даному фінансовому активі.

Припинення визнання фінансового зобов’язання

Компанія припиняє визнавати фінансове зобов’язання та вилучає його зі Звіту про фінансовий стан тоді, коли воно є погашеним, тобто коли обов’язок, передбачений договором, виконаний, анульований або строк його дії закінчився.

Різницю між балансовою вартістю погашеного або переданого іншій стороні фінансового зобов’язання (або частини фінансового зобов’язання) та сумою сплаченого відшкодування, включаючи передані негрошові активи або прийняті на себе зобов’язання, Компанія визначає у складі прибутку або збитків.

Прибутки та збитки

Прибуток або збиток від фінансового активу або фінансового зобов’язання, що оцінюється за справедливою вартістю, Компанія визнає у складі прибутку або збитку за відповідний період, за виключенням наступного:

1)фінансовий інструмент є частиною відношень хеджування;

2)фінансовий інструмент є інвестицією в інструмент власного капіталу (дольовий инструмент), та Компанія прийняла рішення представляти прибутки та збитки від зазначеної інвестиції, що не призначений до торгівлі, у складі іншого сукупного доходу;

3)фінансовий інструмент є фінансовим зобов’язанням, яке Компанія на свій розсуд класифікувала як той, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, та зобов’язана представляти ефект від змін кредитного ризику за даним зобов’язанням у складі іншого сукупного доходу

4)фінансовий інструмент є фінансовим активом, який оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід та Компанія зобов’язана визнавати деякі зміни справедливої вартості у складі іншого сукупного доходу.

Розкриття інформації про фінансові інструменти у фінансовій звітності Компанії

Компанія розкриває інформацію, яка дозволяє користувачам її фінансової звітності оцінити характер та розмір ризиків, що пов’язані з фінансовими інструментами, яким піддається Компанія станом на дату закінчення звітного періоду.

Припинення визнання фінансового активу

Компанія припиняє визнання фінансового активу тільки тоді, коли:

1)закінчується термін дії передбачений договором прав на грошові потоки від цього фінансового активу або

2)Компанія передає цей фінансовий актив (або передача передбачених договором прав на отримання грошових потоків від фінансового активу, або збереження передбачених договором прав на отримання грошових потоків від фінансового активу, але прийняття на себе передбаченого договором зобов’язання виплачувати ці грошові потоки одному або кільком отримувачам).

При передачі фінансового активу слід оцінити ступень зберігання ризиків та вигід, пов’язаних з правом власності на цей фінансовий актив:

1)якщо Компанія передає практично всі ризики та вигоди пов’язані з правом власності на фінансовий актив, то вона припиняє визнання даного фінансового активу та окремо визнає в якості активів чи зобов’язань всі права та обов’язки, які були створені або збережені при передачі;

2)якщо Компанія зберігає практично всі ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на фінансовий актив, вона продовжує визнання даного фінансового активу;

3)якщо Компанія не передає та не зберігає практично всі ризики та вигоди, які пов’язані з правом власності на фінансовий актив, вона визначає, чи зберігся контроль за даним фінансовим активом:

•у випадку, коли Компанія не зберегла контроль, вона припиняє визнання даного фінансового активу та окремо визнає в якості активу чи зобов’язання всі права та обов’язки, які були створені або збережені під час передачі;

•у випадку, коли Компанія зберегла контроль, вона продовжує визнання даного фіінансового активу в обсязі своєї триваючої участі у даному фінансовому активі.

Припинення визнання фінансового зобов’язання

Компанія припиняє визнавати фінансове зобов’язання та вилучає його зі Звіту про фінансовий стан тоді, коли воно є погашеним, тобто коли обов’язок, передбачений договором, виконаний, анульований або строк його дії закінчився.

Різницю між балансовою вартістю погашеного або переданого іншій стороні фінансового зобов’язання (або частини фінансового зобов’язання) та сумою сплаченого відшкодування, включаючи передані негрошові активи або прийняті на себе зобов’язання, Компанія визначає у складі прибутку або збитків.

Компанія та її дочірні підприємства формують у бухгалтерському обліку та розкривають у фінансовій звітності інформацію про грошові кошти відповідно до МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів".

Визнання

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами Компанії та її дочірніх підприємств. Для цілей Звіту про фінансовий стан грошовими коштами та їх еквівалентами є грошові кошти в касі, депозити в банках та інших фінансових установах без обмеження використання. Банківські овердрафти включаються до складу позик у складі короткострокових зобов’язань.

Облік та оцінка

Грошові кошти та еквіваленти грошових коштів оцінюються відповідно до їх номінальної вартості, а у випадку депозитів на банківських рахунках – разом з нарахованими відсотками, які нараховуються за звітній період.

Грошові кошти в іноземній валюті, відповідно до принципу єдиного грошового вимірника для відображення в обліку, також відображаються в національній валюті. Важливу роль при оцінці грошових коштів відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки грошових коштів, які повинні запобігати завищенню оцінки активів.

Облік грошових коштів в Компанії та її дочірніх підприємств організований таким чином, щоб у будь-який момент часу можна було визначити їх платоспроможність, відслідкувати залишки коштів, а також рух та напрям використання цих коштів.

Облік грошових коштів в Компанії та її дочірніх підприємств ведеться в розрізі валют, в розрізі установ, в яких відкриті рахунки, а також в розрізі категорій рахунків (поточні, карткові, депозитні та інші). Депозитні рахунки Компанії та її дочірніх підприємств обліковуються ще й у розрізі договорів.

Не рідше одного разу на рік в Компанії та її дочірніх підприємствах, згідно з наказом, проводиться інвентаризація готівкових коштів та залишків на всіх рахунках шляхом звіряння сальдо на бухгалтерських рахунках з первинними документами (банківськими виписками).

Компанія та її дочірні підприємства формують забезпечення з виплат персоналу у бухгалтерському обліку та розкривають інформацію щоди цих виплат у фінансовій звітності відповідно до МСБО 19 "Виплати працівникам".

Працівники можуть надавати послуги Компанії та її дочірнім підприємствам на основі повної або часткової, постійної або періодичної зайнятості та на тимчасовій основі.

Компанія та її дочірні підприємства визнають виплати працівнику:

зобов’язаннями – якщо працівник надав послуги в обмін на виплати працівникам, які мають бути сплачені Компанією та/або її дочірніми підприємствами у майбутньому;

витратами – якщо Компанія та/або її дочірні підприємства спожили економічну вигоду від послуг працівника;

собівартістю активу – якщо виплати працівнику Компанії та/або її дочірнього підприємства безпосередньо пов’язані із спорудженням або придбання об'єкта основних засобів (МСБО 16 "Основні засоби") або переробки та інших витрат, понесених під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан (МСБО 2 "Запаси").

Нарахована сума виплат працівникам за роботу, виконану в поточному періоді, визнається поточним зобов’язанням.

Витрати на виплати персоналу відображаються у звітності відповідно до принципу відповідності, тобто відповідають тому періоду, до якого вони відносяться.

Витрати на виплати працівникам в Компанії та її дочірніх підприємств поділяються на:

•короткострокові виплати працівникам, такі як заробітна плата за окладами та відрядною оплатою праці, надбавки (в тому числі надбавки (польове забезпечення) за роз’їзний характер роботи) основні та додаткові відпустки, соціальні відпустки, оплата тимчасової непрацездатності, оплата відпусток по вагітності та пологах, премії;

•виплати при звільненні, такі як вихідна допомога.

Короткострокові компенсовані періоди відсутності Компанія та її дочірні підприємства визнають як:

•накопичувальні компенсації – це компенсації, які переносяться на майбутній період та можуть використовуватись в майбутніх періодах (щорічні основні та додаткові відпустки, додаткові щорічні соціальні відпустки, що надаються матерям, які мають двох і більше дітей);

•не накопичувальні компенсації – це компенсації, які не переносяться на майбутні періоди, якщо право на відпустку поточного періоду не використано або використано частково, такі як відпустки по вагітності та пологах, відпустки по догляду за дитиною віком до 3-х або 6-ти років, відпустки учасникам ЧАЕС 1 та 2 категорії, тимчасова непрацездатність та військова служба.

Виплати за невідпрацьований час, які належать до накопичення, визнаються зобов’язанням через створення забезпечення у звітному періоді.

Виплати працівникам, передбачені пунктами 3.13.6.-3.13.8. регламентуються та деталізуються Колективним договором Компанії.

Компанія (як зазначалося в п. 3.12 цього Положення) формує забезпечення за виплатами персоналу за невідпрацьований час – на оплату відпусток.

Забезпечення на оплату відпусток та усі види нарахування на зазначене забезпечення оплати відпусток створюється щомісяця.

Сума забезпечення на оплату відпусток визначається як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці.

З метою перевірки обгрунтованості нарахованих сум забезпечення станом на кінець звітного року проводиться інвентаризацію залишку забезпечення. Для цього Компанія та її дочірні підприємства використовують інформацію з облікової інформації з кадрового обліку – кількість працівників, їх оклади, дата прийому на роботу, кількість днів відпустки, на яку може претендувати працівник, середньоденний заробіток, дату останньої відпустки. Виходячи зі всієї вищенаведеної інформації, Компанія та її дочірні підприємства формують фонд заробітної плати, який повинен бути зарезервований під можливі виплати. Він розраховується множенням днів невикористаної відпустки на середньоденний заробіток, на отриманий добуток нараховуються сума, яку Компанія та її дочірні підприємства повинні сплатити до державних фондів. Величина забезпечення на оплату відпусток персоналу складається з фонду заробітної плати та всіх видів нарахувань на даний фонд.

Величина сформованого забезпечення визнається витратами періоду та коригується по мірі використання працівниками відпусток.

Забезпечення на оплату відпусток та усі види нарахування на зазначений резерв оплати відпусток створювати щомісяця.

Компанія та її дочірні підприємства (як зазначалося в п. 3.12 цього Положення) формують забезпечення за виплатами винагороди працівникам за резульатами роботи за рік – забезпечення на матеріальне заохочення.

Розмір відрахувань до забезпечення на матеріальне заохочення визначається за формулою: сума виплаченої премії за минулий рік помножена на коефіцієнт, який зазначається в окремому наказі.

Компанія та її дочірні підприємства формують забезпечення на витрати, пов’язані з на виплатою та доставкою пенсій особам, яким призначено пенсію на пільгових умовах.

Розмір сум забезпечення на витрати, пов’язані з на виплатою та доставкою пенсій особам, яким призначено пенсію на пільгових умовах, визначається Компанією та її дочірніми підприємствами на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, отриманих від органів Пенсійного фонду України.

Величина сформованого забезпечення визнається витратами періоду та коригується у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), про що органи Пенсійного фонду України в місячний термін з моменту виникнення цих обставин повідомляють Компанію та/або її дочірні підприємства.

В бухгалтерському обліку Компанії та її дочірніх підприємств витрати відображаються одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відображення в обліку витрат діяльності проводиться з використанням рахунків класу 9 "Витрати діяльності". Рахунки класу 8 не використовуються.

В залежності від функціонального призначення в бухгалтерському обліку Компанії та її дочірніх підприємств виділяють наступні групи видів витрат:

•собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг);

•адміністративні витрати;

•витрати на збут;

•інші витрати операційної діяльності;

•фінансові витрати;

•витрати від участі в капіталі.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)

Виробнича собівартість розраховується Компанією та її дочірніми підприємствами відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженим наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 № 373.

До виробничої собівартості продукції Компанія та її дочірні підприємства включають:

•прямі матеріальні витрати;

•покупні напівфабрикати та послуги сторонніх організацій;

•прямі витрати на оплату праці;

•додаткова заробітна плата;

•відрахування на соціальне страхування;

•витрати на брак;

•загальновиробничі витрати;

•інші прямі витрати.

Змінні загальновиробничі витрати

До змінних загальновиробничих витрат відносять наступні витрати:

•комплектуючі та витратні матеріали для загальновиробничих витрат;

•повірка інструментів;

•паливо та енергія;

•витрати на обслуговування виробничого процесу

•оренда обладнання;

•витрати, пов’язані  з охороною праці;

•інші змінні витрати.

До постійних загальновиробничих витрат відносять наступні витрати:

•амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

•оренда приміщень загальновиробничого призначення;

•заробітна плата з нарахуваннями на соціальні заходи загальновиробничого персоналу.

Базою розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат використовувати нормативні витрати на оплату праці виробничих працівників за видами продукції, послуг та робіт.

Встановити тривалість операційного циклу для:

-виконання тематичних неперехідних геологорозвідувальних робіт – один рік;

-виконання пошуково-розвідувальних робіт – два роки;

-рослинництва – один рік.

Незавершене виробництво

Незавершеним виробництвом Компанія та на її дочірні підприємства вважать вироби, полуфабрикати, проекти, роботи, які не пройшли всіх етапів обробки згідно технологічного процесу їх виготовлення.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії Компанії та її дочірніх підприємств на кожну дату балансу проводять оцінку незавершеного виробництва для відображення в фінансовій звітності за методом виробничої собівартості.

Кількість виробів, що знаходяться в процесі виробництва, при їх наявності, визначати інвентаризацією, що проводиться на дату звітності.

Оцінка втробничої собівартості незавершеного виробництва проводиться по кожному виду продукції (проекту) за методом середньозваженої собівартості.

Розмір незавершеного виробництва проектних робіт, по яким передбачена поетапна здача робіт, визначається як сума всіх витрат до моменту остаточної здачі робіт по закінченому об’єкту обліку та закриття проекту.

У разі, якщо по проектним роботам передбачено поетапне завершення, то собівартість прийнятого етапу списується із незавершеного виробництва. Таке незавршене виробництво обліковується в бухгалтерському обліку на рахунку 23 "Виробництво".

Готові полуфабрикати, призначені для використання в інших видах продуцкії, відносяться до незавершеного виробництва та обліковуються в бухгалтерському обліку на рахунку 25 "Напівфабрикати" за виробничою собівартістю.

Облік витрат

Адміністративні витрати Компанії та її дочірніх підприємств

Адміністративні витрати Компанії та її дочірніх підприємств (витрати, спрямовані на обслуговування та управління) включають наступні витрати:

•знос та амортизація основних засобів, нематеріальних активів;

•витрати матеріалів;

•електроенергія, вода, газ та охорона;

•оренда основних засобів;

•консультаційні, юридичні та аудиторські послуги;

•витрати на автотранспорт;

•послуги зв’язку, Інтернет;

•ремонт основних засобів;

•податки і збори;

•заробітна плата, соціальні та інші виплати, пов’язані з оплатою праці та компенсаційними виплатами адміністративному персоналу;

•страхування майна;

•ліцензування та сертифікація;

•підготовка кадрів та навчання;

•представницькі витрати (витрати витрати на проведення ділових переговорів з представниками партнерів Компанії та її дочірніх підприємств);

•витрати на придбання продовольчих товарів та товарів господарського призначення (чай, кава, печиво, миючі засоби тощо);

•інші видові витрати (службові відрядження, інші послуги сторонніх організацій тощо).

Витрати на збут (витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг))

Витрати на збут Компанії включають наступні витрати:

•знос та амортизація основних засобів, нематеріальних активів;

•витрати матеріалів;

•витрати на транспорт;

•страхування;

•електроенергія, вода, газ та охорона;

•оренда основних засобів;

•послуги сторонніх організацій;

•послуги зв’язку, Інтернет;

•консультаційні, маркетингові, збутові та агентські послуги;

•заробітна плата, соціальні та інші виплати, пов’язані з оплатою праці та компенсаційними виплатами адміністративному персоналу;

•забезпечення гарантійних ремонтів;

•ліцензування та сертифікація;

•інші видові витрати (службові відрядження, представницькі та реклама, тощо).

Інші витрати Компанії та її дочірніх підприємств

Інші витрати включають наступні витрати:

•витрати від операційних курсових різниць (у фінансовій звітності відображається нетто-результат);

•збитки від купівлі-продажу іноземної валюти (у фінансовій звітності відображається нетто-результат);

•витрати на дослідження, які не дали позитивних результатів, або витрати невиробничого призначення;

•резерв сумнівних боргів;

•втрати від знецінення запасів;

•нестачі та втрати від псування цінностей;

•неустойки, штрафи, відшкодування;

•витрати за наданими послугами населенню;

•витрати на утримання соціально-культурноі та жилово-комунальної сфери;

•витрати від списання необоротних активів;

•витрати від реалізації непоточних активів (у фінансовій звітності відображається нетто-результат);

•втрати від неопераційних курсових різниць (у фінансовій звітності відображається нетто-результат);

•збиток від реалізованих фінансових інвестицій;

•зменшення корисності необоротних активів;

•витрати на благодійність та спонсорьську допомогу;

•витрати від техногенних катастроф і аварій;

•інші витрати.

До фінансових витрат відносяться витрати на відсотки (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати Компанії, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

Витрати майбутніх періодів

Відповідно до принципу відповідності витрат та доходів, достовірності та обачності, витрати, які були здійснені Компанією протягом поточного періоду, але належать до наступних звітних періодів, обліковуються Компанією як витрати майбутніх періодів.

До витрат майбутніх періодів в Компанії відносять наступні витрати:

•сплачені авансом орендні платежі;

•оплата страхового полісу;

•передплата за періодичні видання;

•оплата електронних сертифікатів, чинність яких складає менше 12 місяців (доступ до програмних продуктів М.Е.ДОК, Ліга-Закон тощо);

•інші витрати.

Компанія та її дочірні підприємства ведуть облік витрат, пов’язаних з розвідкою та оцінкою корисних копалин відповідно до МСФЗ 6 "Розвідка та оцінка запасів корисних копалин".

Витрати на розвідку корисних копалин включають витрати, пов’язані з непідтвердженими запасами. До таких витрат Компанія та її дочірні підприємства відносять:

- геологічні та геофізичні витрати на виявлення і дослідження районів можливого залягання нафтогазових запасів;

- адміністративні, юридичні та консультаційні витрати, понесені у зв’язку із розвідкою;

- усі випадки зменшення корисності розвідувальних свердловин.

Компанія та її дочірні підприємства обліковують витрати на розвідку та оцінку корисних копалин із використанням методу успішних зусиль.

Витрати з розвідки накопичуються Компанією та її дочірніми підприємствами на базі кожного окремого родовища.

Витрати безпосередньо пов’язані із розвідувальною свердловиною та витратами на розвідку та оренду майна капіталізуються за умови виконання викладених нижче умов:

- були виявлені достатні запаси корисних копалин (нафти, газу тощо), які виправдають завершення будівництва експлуатаційної свердловини;

- досягнуто значного прогресу в оцінці економічної та технічної здійсненності, щоб виправдати початок розробки родовища у найближчому майбутньому.

Якщо Компанією та/або її дочірніми підприємствами встановлено, що комерційної розробки не можна досягнути, то раніше капіталізовані витрати з розвідки відносяться на витрати періоду.

Витрати, пов’язані із наведеними нижче видами діяльності спочатку оцінюються за первісною вартістю і капіталізуються у складі основних засобів. Інформація щодо капіталізованих витрат розкривається Компанією та її дочірніми підприємствами у своїх звітах про фінансовий стан та консолідованому звіті про фінансовий стан.

Компанією та її дочірніми підприємствами капіталізуються у складі основних засобів витрати пов’язані з:

- придбанням прав на розвідування;

- топографічними, геологічними, геохімічними та геофізичними дослідженнями;

- пошуково-розвідувальним бурінням;

- прокладанням траншей, взяттям проб та зразків;

- оцінкою технічної здійсненності та комерційної доцільності видобування корисних копалин.

Компанієя та її дочірні підприємства під час етапу розвідки та оцінки переносять активи розвідки та оцінки на майбутні періоди і не амортизуються їх, але оцінюють на предмет зменшення їх корисності згідно з індикаторами, запропонованими МСФЗ 6 "Розвідка та оцінка запасів корисних копалин".

Компанія та її дочірні підприємства застосовують наступні індикатори зменшення корисності активів розвідки:

- строк, протягом якого Компанія та її дочірні підприємства мають право розвідувати конкретну територію, закінчився протягом звітного періоду або закінчиться у близькому майбутньому і, за очікуванням, не буде продовжений;

- суттєві видатки на подальшу розвідку та оцінку запасів корисних копалин на конкретній території не передбачені в бюджеті і не заплановані;

- розвідка та оцінка запасів корисних копалин на конкретній території не привела до виявлення комерційно вигідної кількості запасів корисних копалин і Компанія та/або її дочірні підприємства прийняли рішення припинити цю діяльність на конкретній території;

- існує достатньо даних, які свідчать, що незважаючи на можливість продовження розробки на конкретній території, повне відшкодування балансової вартості активу розвідки та оцінки внаслідок успішної розробки чи продажу є малоймовірним.

У випадках, коли Компанія та/або її дочірні підприємства відмовились від визнання активу з розвідки, консолідовані витрати, які стосуються цього активу, списуються у відповідному періоді.

У випадках коли Компанія та/або її дочірні підприємства отримують докази того, що актив розвідки містить запаси, як підлягають економічному видобуванню, накопичені витрати на розвідку та оцінку, пов’язані з цим активом, переносяться до складу нафто-газових активів у складі основних засобів, а інформація про ці активи розкривається звітах про фінансовий стан.

До фінансових витрат відносяться витрати на відсотки (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати Компанії, пов’язані із залученням позикового капіталу.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі), а також відсотки, отримані від розміщення грошових коштів в банках.

Операції в іноземних валютах

Операції, деноміновані у валютах, які відрізняються від функціональної валюти, перераховуються у функціональну валюту із використанням курсу обміну валют, який переважав на дату операції. Монетарні активи і зобов’язання, деноміновані в іноземних валютах, перераховуються у функціональну валюту за курсами обміну, які діяли на звітну дату.

Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті, перераховуються із використанням курсів обміну валют станом на дати первісних операцій. Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, перераховуються із використанням курсів обміну валют на дату визначення справедливої вартості. Курсові різниці визнаються у складі прибутку або збитку в тому періоді, в якому вони виникають.

Функціональна валюта та валюта подання

Функціональною валютою Компанії та валютою подання цієї попередньої фінансової звітності є українська гривня.

Вся інформація у звітності подана в тисячах гривень, крім випадків, коли зазначено інше.

Облік цільового фінансування здійснюється відповідно до МСБО 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу". Група застосовує метод доходу, згідно з яким гранти визнаються у прибутку або збитку на систематичній основі протягом періодів, у яких визнаються витрати, для компенсації яких вони призначалися. Цільове фінансування, пов'язане з придбанням необоротних активів або виконанням довгострокових програм ГРР, відображається у звіті про фінансовий стан як відстрочений дохід.

На кожну звітну дату Компанія переглядає балансову вартість своїх активів з метою визначення чи існує будь-яке свідчення того, що ці активи зазнали збитку від зменшення корисності. За наявності такого свідчення Компанія оцінює суму відшкодування відповідного активу для визначення розміру збитку від знецінення (якщо таке знецінення мало місце). Якщо неможливо здійснити оцінку суми відшкодування окремого активу, Компанія оцінює суму відшкодування одиниці, яка генерує грошові кошти, до якої належить цей актив.

Сума очікуваного відшкодування являє собою більшу з величин: справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж та вартості використання. При проведенні оцінки вартості використання сума очікуваних майбутніх грошових потоків дисконтується до їхньої теперішньої вартості з використанням ставки дисконту до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі та характерні для активу ризики, по відношенню до яких не були скориговані оцінки майбутніх грошових потоків.

Якщо за оцінками сума очікуваного відшкодування активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти) менша від його балансової вартості, то балансова вартість активу (одиниці, яка генерує грошові потоки) зменшується до суми очікуваного відшкодування. Збитки від зменшення корисності одразу визнаються у складі прибутку або збитку.

У випадках коли збиток від зменшення корисності у подальшому сторнується, балансова вартість активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти) збільшується до переглянутої оцінки його суми відшкодування, але таким чином, щоб збільшена  балансова  вартість  не перевищувала балансову вартість, яка була б визначена за умови відсутності збитків від зменшення корисності активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти), визнаних у попередні роки.

Податок на прибуток

Компанія є платником податку на прибуток на загальних підставах. Компанія обрала спосіб звітування з використанням податкових різниць.

Поточний податок

У цій фінансовій звітності податки були нараховані відповідно до вимог законодавства, яке було чинним або фактично набуло чинності станом на звітні дати. Витрати з податку на прибуток включають поточні податки та відстрочене оподаткування та відображаються у складі прибутку чи збитку, якщо тільки вони не стосуються операцій, відображених у цьому самому або іншому періоді в інших сукупних доходах або безпосередньо у складі капіталу.

Поточний податок — це сума, що, як очікується, має бути сплачена податковим органам або ними відшкодована стосовно оподатковуваного прибутку чи збитків за поточний та попередні періоди. Оподатковуваний прибуток або збиток базується на оціночних показниках, якщо фінансова звітність ухвалюється до моменту подання відповідних податкових декларацій.

Відстрочений податок

Відстрочений податок на прибуток нараховується за методом зобов’язань станом на звітну дату за всіма тимчасовими різницями між податковою базою активів і зобов’язань та їх балансовою вартістю, відображеною для цілей фінансової звітності.

Відстрочені податкові зобов’язання визнаються за всіма оподатковуваними тимчасовими різницями, за винятком:

-ситуацій, коли відстрочене податкове зобов’язання виникає від первісного визнання гудвілу, активу чи зобов’язання в господарській операції, яка не є об’єднанням бізнесу, та під час здійснення операції не впливає ні на обліковий, ні на оподатковуваний прибуток або збиток; та

-щодо оподатковуваних тимчасових різниць, пов’язаних з інвестиціями в дочірні та асоційовані підприємства, за винятком ситуацій, коли можна контролювати час сторнування тимчасової різниці та існує ймовірність, що тимчасова різниця не буде сторнована в найближчому майбутньому.

Відстрочені податкові активи визнаються щодо всіх оподатковуваних тимчасових різниць та перенесення на наступні періоди не використаних податкових активів і не використаних податкових збитків, якщо є ймовірним отримання майбутнього оподатковуваного прибутку, щодо якого можна використати оподатковувані тимчасові різниці, а також перенесені на наступні періоди не використані податкові активи і не використані податкові збитки, за винятком ситуацій:

-коли відстрочений податковий актив, пов’язаний з оподатковуваними тимчасовими різницями від первісного визнання активу чи зобов’язання в господарській операції, що не є об’єднанням бізнесу, та під час здійснення операції не впливає ні на обліковий, ні на оподатковуваний прибуток (податковий збиток); та

-щодо всіх оподатковуваних тимчасових різниць, пов’язаних з інвестиціями в дочірні й асоційовані підприємства у випадку, коли існує ймовірність, що тимчасова різниця буде сторнована в найближчому майбутньому, і буде отриманий оподатковуваний прибуток, до якого можна застосувати тимчасову різницю.

На кожну звітну дату Компанія переглядає балансову вартість відстрочених податкових активів і зменшує їх балансову вартість, якщо більше не існує ймовірності одержання достатнього оподатковуваного прибутку, що дозволив би реалізувати частину або всю суму такого відстроченого податкового активу. Не визнані раніше відстрочені податкові активи переоцінюються Компанією на кожну звітну дату й визнаються тоді, коли виникає ймовірність одержання в майбутньому оподатковуваного прибутку, що дає можливість реалізувати відстрочений податковий актив.

Відстрочені податкові активи та зобов’язання визначаються за податковими ставками, застосування яких очікується у році, в якому відбудеться реалізація активу чи погашення зобов’язання, на основі діючих або оголошених на звітну дату податкових ставок і положень податкового законодавства.

Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання належать до взаємозаліку за наявності повного юридичного права зарахувати поточні податкові активи в рахунок поточних податкових зобов’язань, якщо вони стосуються податків на прибуток, накладених тим самим податковим органом на той самий суб’єкт господарювання.

Нематеріальні активи, які були придбані окремо, при первинному визнанні оцінюються за первісною вартістю. Після первісного визнання нематеріальні активи обліковуються за первісною вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення. Нематеріальні активи, створені всередині організації, за винятком капіталізованих витрат на розробку продукції, не капіталізуються, а відповідні витрати відображаються у складі прибутку або збитку за період, в якому вони виникли.

Термін корисного використання нематеріальних активів може бути або обмеженим, або невизначеним.

Нематеріальні активи з обмеженим терміном корисного використання амортизуються протягом цього терміну та оцінюються на предмет знецінення, якщо є ознаки знецінення даного нематеріального активу. Термін та метод амортизації для нематеріального активу з обмеженим терміном корисного використання переглядаються як мінімум на кінець кожного звітного періоду. Зміни очікуваного строку корисного використання або передбачуваного графіка споживання майбутніх економічних вигод, втілені в активі, відповідним чином змінюють термін або метод амортизації і враховуються як зміна бухгалтерських оцінок. Витрати з амортизації нематеріальних активів з обмеженим строком корисного використання визнаються у звіті про прибуток або збиток у тій категорії витрат, яка відповідає напрямку використання нематеріальних активів.

Нематеріальні активи з невизначеним терміном корисного використання не амортизуються, а тестуються на знецінення щорічно або окремо, або на рівні одиниць, що генерують грошові потоки. Термін корисного використання нематеріальної активів з невизначеним терміном використання переглядається щорічно з метою визначення того, наскільки прийнятним вважати даний актив об’єктом активів з невизначеним терміном корисного використання. Якщо це неприйнятно, зміна оцінки терміну корисного використання — з невизначеного на обмежений термін — здійснюється на перспективній основі.

Прибутки або збитки, що виникають у результаті припинення визнання нематеріальних активів, визначаються як різниця між чистими надходженнями від вибуття активу та балансовою вартістю даного активу, і визнаються в звіті про прибуток або збиток у момент припинення визнання активу.

Компанія має на балансі лише нематеріальні активи з обмеженим терміном корисного використання.

Статутний капітал – це величина внесків, що надходять від акціонерів за номінальною вартістю розміщених акцій.

Статутний капітал Компанії поділяється на 2 957 182 501 просту іменну акцію номінальною вартістю 0,25 гривні кожна.

Статутний капітал дочірніх підприємств Компанії встановлено у їх статутах і являє собою право користування майном материнської компанії.

Статутний капітал Компанії після оплати в повному обсязі усіх раніше випущених акцій вартістю не нижче номінальної може бути збільшено за рішенням загальних зборів шляхом:

розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості;

підвищення номінальної вартості акцій.

Зменшення статутного капіталу Компанії провадиться шляхом:

зменшення номінальної вартості акцій;

анулювання раніше викуплених Компанією акцій та зменшення їх загальної кількості.

Облік та оцінка на дату складання звітності

Облік статутного капіталу в розрізі кожного учасника, засновника ведеться у реєстратора.

Щорічна інвентаризація власного капіталу полягає в підтвердженні сальдо за аналітичним обліком за кожним учасником, засновником.

Оренда

На початку дії договору Компанія оцінює чи є договір орендою, або чи містить договір оренду. Договір є, чи містить оренду, якщо договір передає право контролювати користування ідентифікованим активом протягом певного періоду часу в обмін на компенсацію.

Компанія як орендар

На дату початку оренди Компанія визнає актив з права користування як окрему категорію необоротних активів та орендне зобов'язання.

На дату початку оренди Компанія оцінює актив з права користування за собівартістю, що складається з:

а) суми первісної оцінки орендного зобов'язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату;

б) будь-яких орендних платежів, здійснених на, або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих знижок;

в) будь-які первісні прямі витрати, понесені орендарем; та

г) оцінку витрат, які будуть понесені орендарем у процесі демонтажу та переміщення базового активу, відновлення місця, на якому він розташований, або відновлення базового активу до стану, що вимагається умовами оренди.

Після дати початку оренди Компанія оцінює актив з права користування, застосовуючи модель собівартості.

Після дати початку оренди Компанія оцінює орендне зобов'язання:

а) збільшуючи балансову вартість з метою відобразити процент за орендним зобов'язанням;

б) зменшуючи балансову вартість з метою відобразити здійснені орендні платежі; та

в) переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди або з метою відобразити переглянуті по суті фіксовані орендні платежі.

Якщо договір оренди передбачає перехід орендареві після закінчення терміну оренди практично всіх ризиків і вигод від володіння матеріальним необоротним активом, включаючи можливість придбати актив у власність за ліквідаційною вартістю, Компанія враховує у себе на балансі актив з права оренди за правилами,  встановленими МСБО (IAS) 16 "Основні засоби". В інших випадках орендне право орендар обліковує як право користування майном відповідно до МСБО (IAS)_38 "Нематеріальні активи".

Компанія не застосовує вищезгадані вимоги щодо визнання активів і зобов’язань щодо короткострокової оренди (термін якої не перевищує 12 місяців) або оренди, в якій базовий актив має вартість менше 40 тис. грн. Компанія-орендар визнає орендні платежі щодо такої оренди як витрати лінійним методом протягом терміну оренди.

Після початку оренди орендар оцінює орендне зобов’язання:

а) збільшуючи балансову вартість на відсоткові витрати за фінансовим орендним зобов’язанням;

б) зменшуючи балансову вартість на суми здійснених орендних платежів; та

в) переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди або з метою перегляду фіксованих платежів за МСФЗ 16.

Після дати початку оренди орендар визнає у прибутку / збитку такі обидві складові:

а) відсоток за орендним зобов’язанням; та

б) змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов’язання періоду.

Якщо орендований актив повністю використовується з метою створення (спорудження) кваліфікованого активу, амортизація орендних активів та фінансові відсотки за таким орендним зобов’язанням відносяться на збільшення балансової вартості створюваного активу відповідно до вимог МСБО 23 "Витрати на фінансування".

Компанія як орендодавець

Компанія класифікує кожну зі своїх оренд або як операційну оренду, або як фінансову оренду.

Оренда класифікується як фінансова оренда, якщо вона передає в основному всі ризики та вигоди, пов'язані з правом власності на базовий актив. Оренда класифікується як операційна оренда, якщо вона не передає в основному всі ризики та вигоди щодо права власності на базовий актив.

На дату початку оренди Компанія визнає активи, утримувані за фінансовою орендою, у своєму звіті про фінансовий стан та подає їх як дебіторську заборгованість за сумою, що дорівнює чистій інвестиції в оренду. Компанія визнає фінансовий дохід протягом строку оренди на основі моделі, яка відображає сталу періодичну ставку прибутковості на чисті інвестиції орендодавця в оренду.

Орендодавець визнає орендні платежі від операційної оренди як дохід на прямолінійній основі чи будь-якій іншій систематичній основі.

Торгова та інша кредиторська заборгованість

Кредиторська заборгованість оцінюється на момент первісного визнання за справедливою вартістю і в подальшому оцінюється за амортизованою вартістю із використанням методу ефективної відсоткової ставки у випадку, якщо термін її повернення перевищує 12 місяців.

Якщо кредиторська заборгованість буде повернена менше ніж за 12 місяців, то вона оцінюється і відображається в звітності за номінальною вартістю.

Передоплати постачальникам

Передоплати постачальникам відображаються за фактичною вартістю сплачених коштів, за вирахуванням резервів під знецінення. Передоплати за основні засоби чи інші необоротні активи відображаються у складі необоротних активів.

Ця категорія є найбільш важливою для Компанії. Позики і дебіторська заборгованість — непохідні фінансові активи із встановленими або визначеними виплатами, які не котируються на активному ринку. Після первісного визнання фінансові активи такого роду оцінюються за справедливою вартістю, яка визначається з використанням методу ефективної відсоткової ставки, за вирахуванням знецінення. Амортизована вартість розраховується з урахуванням дисконтів або премій при придбанні, а також комісійних або витрат, які є невід’ємною частиною ефективної відсоткової ставки. Амортизація на основі використання ефективної відсоткової ставки включається до складу фінансових доходів у звіті про прибутки та збитки. Збитки, зумовлені знеціненням, визнаються у звіті про прибуток або збиток у складі витрат на фінансування в разі позик або інших операційних витрат в разі дебіторської заборгованості.

Основні засоби

Первісне визнання основних засобів

Основні засоби визнаються Компанією активом лише в разі, якщо:

— існує ймовірність того, що Компанія отримає певні економічні вигоди у майбутньому;

— первісна вартість може бути оцінена надійним способом;

— призначений для використання протягом більше ніж одного робочого циклу (як правило, більше 12 місяців).

Основні засоби, створені (побудовані) Компанією, включаються до відповідної групи засобів з моменту приведення їх до технічної готовності для експлуатації за цільовим призначенням.

Витрати після первісного визнання основних засобів

Будь-які подальші витрати, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від активу, збільшують балансову вартість активів. В іншому випадку Компанія визнає подальші витрати витратами періоду, в якому вони були понесені. Виходячи з цього Компанія ділить всі витрати, пов’язані з основними засобами, на такі типи:

— поточний ремонт і витрати на технічне обслуговування;

— капітальний ремонт, включаючи модернізацію.

Подальша оцінка основних засобів

Після первісного визнання активом Компанія застосовує модель обліку об’єктів основних засобів за первісною вартістю, за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення, з урахуванням оцінки залишкової вартості таких активів наприкінці строку їх корисного використання. Така вартість включає вартість заміни значних частин основних засобів та витрат на позики для довгострокових будівельних проектів, якщо вони відповідають критеріям визнання. Коли значна частина основних засобів підлягає періодичній заміні, то Компанія визнає такі частини як окремі активи з конкретними очікуваними термінами корисного використання і амортизації відповідно. Крім того, при виконанні основного технічного огляду його вартість відображається в балансовій вартості основних засобів як заміна, якщо вони відповідають критеріям визнання.

Решта витрат на ремонт і технічне обслуговування відображаються у звіті про сукупний дохід у міру їх виникнення.

Амортизація основних засобів розраховується прямолінійним методом протягом передбачуваного строку корисного використання, узгоджених з технічним персоналом Компанії.

Очікувані терміни корисного використання для основних засобів є такими:

Будинки та споруди20—50 років

Машини та обладнання5—15 років

Транспортні засоби5—10 років

Інструменти, прилади, інвентар, меблі4—10 років

Інші основні засоби12—15 років

Електронно-обчислювальні машини, інші 2—10 років

Капітальні інвестиціїНе амортизуються

Методи амортизації, залишкова вартість і терміни корисного використання активів аналізуються станом на кожну звітну дату та за потреби коригуються.

Придбаний (створений) актив амортизується починаючи з місяця постановки на баланс і завершується після закінчення терміну корисного використання з досягненням балансової вартості активу його ліквідаційної вартості. Нарахування амортизації також зупиняється при виведенні основного засобу з експлуатації у зв’язку з його фактичним або плановим вибуттям відповідно до МСФЗ (IFRS) 5.

Припинення визнання

Предмет основних засобів та будь-яка значна його частина спочатку визнаються такими, що призначенні до вибуття, якщо вони підлягають продажу, або Компанія більше не очікує майбутніх економічних вигід від його використання. Будь-який прибуток або збиток, що виникають в результаті списання активу (розраховані як різниця між сумою чистих надходжень від вибуття і балансовою вартістю активу), включаються до складу фінансових результатів періоду припинення визнання активу.

Зменшення корисності основних засобів

На кожну звітну дату Компанія переглядає балансову вартість своїх основних засобів з метою визначення чи існує будь-яке свідчення того, що ці активи зазнали збитку від зменшення корисності. За наявності такого свідчення Компанія оцінює суму відшкодування відповідного активу для визначення розміру збитку від знецінення (якщо таке знецінення мало місце). Якщо неможливо здійснити оцінку суми відшкодування окремого активу, Компанія оцінює суму відшкодування одиниці, яка генерує грошові кошти, до якої належить цей актив.

Сума очікуваного відшкодування являє собою більшу з величин: справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж та вартості використання. При проведенні оцінки вартості використання сума очікуваних майбутніх грошових потоків дисконтується до їхньої теперішньої вартості з використанням ставки дисконту до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі та характерні для активу ризики, по відношенню до яких не були скориговані оцінки майбутніх грошових потоків.

Якщо за оцінками сума очікуваного відшкодування активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти) менша від його балансової вартості, то балансова вартість активу (одиниці, яка генерує грошові потоки) зменшується до суми очікуваного відшкодування. Збитки від зменшення корисності одразу визнаються у складі прибутку або збитку.

У випадках коли збиток від зменшення корисності у подальшому сторнується, балансова вартість активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти) збільшується до переглянутої оцінки його суми відшкодування, але таким чином, щоб збільшена  балансова  вартість  не перевищувала балансову вартість, яка була б визначена за умови відсутності збитків від зменшення корисності активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти), визнаних у попередні роки.

Забезпечення

Забезпечення визнаються, коли Компанія має поточне юридичне або конструктивне зобов’язання (на основі правового регулювання або яке витікає із обставин) внаслідок минулих подій і при цьому існує ймовірність, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде потрібним для його погашення, і можна зробити достовірну оцінку цього зобов’язання.

Дохід визнається Компанією та її дочірніми підприємствами у Звіті про сукупний дохід, коли виникає збільшення економічних вигід протягом звітного періоду у формі надходжень або покращення активів або зменшення зобов’язань, що веде до збільшення власного капіталу, окрім збільшення власного капіталу, пов’язаного з отриманням внесків від учасників власного капіталу.

Дохід від реалізації товарів (вуглеводневої сировини, продукції рослинництва, інших необоротних активів), робіт (геологорозвідувальних робіт за державні кошти, інших геологорозвідувальних робіт) та послуг (дохід від реалізації консультаційних, науково-тематичних робіт, інших послуг тощо) визнається за дотримання всіх наступних умов згідно з МСФЗ 15 "Дохід за договорами з клієнтами":

•Визначено договір із замовником;

•Визначено зобов’язання, що підлягають виконанню за договором;

•Визначено ціни договору;

•Розподілено ціни операцій на зобов’язання до виконання (за потреби);

•Визнання доходу, коли кожне зобов’язання виконано.

Виручка визнається в момент, коли кожне зобов’язання за договором виконано. Компанія та її дочірні підприємства може визнавати виручку протягом певного періоду або миттєво.

Компанія та її дочірні підприємства визнають дохід, коли або у міру того, як вони задовольняють зобов’язання, передаючи обіцяний актив клієнтові. Актив передається, коли або у міру того, як клієнт отримує контроль над таким активом.

Виручка визнається миттєво, крім випадків, коли одночасно виконуються такі умови:

•клієнт отримує і споживає вигоди від результатів роботи виконавця у міру виконання ним робіт;

•результати роботи виконавця створюють або покращують актив, контрольований замовником;

•актив, створюваний у процесі виконання робіт, не може бути використаний виконавцем з іншою метою, а виконавець має право на оплату робіт, виконаних на поточну дату.

Якщо умови договору з клієнтом передбачають можливість повернення, то обліковувати передачу продуктів з правом повернення (а також деяких послуг, які надаються з умовою повернення грошових коштів), слід з урахуванням наступного:

•дохід за передані продукти у сумі компенсації, на яку Компанія та її дочірні підприємства очікують отримати право (отже, дохід не визнаватиметься для продуктів, що, як очікується, будуть повернені);

•зобов’язання у формі забезпечення щодо повернення грошових коштів; та

•актив (дебіторська заборгованість) та відповідне коригування вартості продажів для свого права покрити вартість продуктів, отриманих від клієнта, при виконання зобов’язання щодо повернення грошових коштів.

Величина ймовірного повернення розраховується як добуток суми передачі за такими договорами на вірогідність повернення виходячи з досвіду стосунків за подібними договорами минулого календарного року. Якщо актив, що реалізується, є принципово новим для Компанії та її дочірніх підприємств, то береться значення, яке зустрічається найімовірніше (наприклад, визнання доходу у повному обсязі).

Визначаючи ціну операції, Компанія та її дочірні підприємства мають коригувати обіцяну суму компенсації з метою врахування часової вартості грошей, якщо погоджені терміни платежів надають клієнтові значну відстрочку розрахунків. Значною визнається відстрочка між датою операції з продажу та датою розрахунку, терміном понад 12 місяців.

У випадку, коли Клієнт заплатив за товари або послуги авансом, і час передачі таких товарів або послуг на розсуд клієнта, незалежно від часу фактичної передачі товару (до 12 місяців чи після), компонент фінансування не визнається.

Компанія та її дочірні підприємства, коригуючи передбачену договором величину компенсації на розмір компоненту фінансування, мають користуватися ставкою дисконтування, яка встановлена на момент укладення договору. Ця ставка відображатиме кредитні характеристики Компанії, яка одержує фінансування за договором, а також будь-яку заставу або забезпечення, надані клієнтом або Компанією чи її дочірніми підприємствами, у тому числі активи, передані за договором.

Кредитні характеристики Компанії та її дочірніх підприємств являють собою умови кредитування, які їм доступні на початок звітного кварталу згідно з укладеними або потенційними кредитними договорами у аналогічній валюті розрахунків та подібної тривалості, а за відсутності таких – по середніх ставках на сайті https://finance.ua/ на відповідну дату.

Компанія та її дочірні підприємства визнають додаткові витрати на отримання договору з клієнтом як актив, якщо є очікування відшкодувати ці витрати у процесі виконання такого договору, крім випадку якщо укладений договір буде повністю виконаний Компанією упродовж 12 місяців від дати укладання. Решта витрат визнаються у складі витрат на збут у періоді, коли вони були понесені.

Додаткові витрати на отримання договору це ті витрати, які несуть Компанія та її дочірні підприємства, щоб отримати договір з клієнтом, які він не поніс би, якби не отримав цього договору (наприклад, комісійні з продажу).

Компанія та її дочірні включають до витрат на дослідження і розробку усі прямі і непрямі витрати на матеріали, оплату праці та зовнішні послуги, понесені у зв’язку зі спеціальним пошуком нових методик розробки істотного вдосконалення продуктів, послуг та процесів і у зв’язку із дослідницькою діяльністю.

Компанія та її дочірні підприємства відображають витрати, пов’язані з дослідницькою діяльністю, у складі витрат на дослідження і розробку того періоду, у якому вони були понесені.

Компанія та її дочірні підприємства капіталізують витрати на розробку істотного вдосконалення лише у випадку виконання критеріїв до визнання згідно з вимогами МСБО 38 "Нематеріальні активи".

Звітними сегментами Компанії та її дочірніх підприємств, що відповідають критеріям МСФЗ 8 "Операційні сегменти" є наступні операційні сегменти:

-діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

-розвідувальне буріння;

-вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (для дочірнього підприємства ПАТ "Національна акціонерної компанії "НАДРА УКРАЇНИ" "АГРОГЕОФІЗИКА").

Компанія та її дочірні підприємства у фінансовій звітності розкривають наступну інформацію щодо звітних сегментів:

•загальну інформацію (чинники, використані для визначення звітних сегментів та види продуктів і послуг, від яких кожен звітний сегмент отримує доходи);

•інформацію про відображений у звітності прибуток або збиток сегмента;

•узгодження загальних сум доходів сегмента, відображеного в звітності прибутку або збитку сегмента, активів сегмента, зобов’язань сегмента та інших суттєвих показників сегмента з відповідними сумами суб’єкта господарювання.

Компанія та її дочірні підприємства відображають у фінансовій звітності інформацію про географічні регіони, а саме: доходи від зовнішніх клієнтів, які відносяться до країни походження суб’єкта господарювання та до всіх іноземних країн у сукупності, в яких суб’єкт господарювання отримує доходи. Якщо доходи від зовнішніх клієнтів, які відносяться до окремої іноземної країни, є суттєвими, інформація про ці доходи розкривається окремо.

Заява про відповідність

Компанія здійснює господарську діяльність у видобувній галузі і, відповідно до статті 121 Закону України "Про бухгалтерський облік" складає фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

Функціональна валюта та валюта подання

Функціональною валютою Компанії та валютою подання цієї попередньої фінансової звітності є українська гривня.

Вся інформація у звітності подана в тисячах гривень, крім випадків, коли зазначено інше.

Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України"

Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" утворено на виконання Указу Президента України від 14 червня 2000 p. № 802 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр".

Акціонерне товариство

Україна

вулиця ЄВГЕНІЇ МІРОШНИЧЕНКО, буд. 10, м. КИЇВ, 03057

Компанія в основному веде діяльність в Україні

У Компанії немає філіалів

Основними джерелами доходу Компанії є діяльність, пов'язана з проведенням геологорозвідувальних робіт, розробкою та дослідно-промисловою експлуатацією родовищ корисних копалин та доходи від операційної оренди майна Компанії.

Компанія перебуває під контролем держави Україна.

Керівництво ПрАТ "НАК "НАДРА УКРАЇНИ" несе відповідальність за підготовку цієї попередньої фінансової звітності, яка достовірно відображає, у всіх суттєвих аспектах, фінансовий стан Компанії станом на 31 грудня 2022 року і результати його діяльності, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі за рік, який закінчився цією датою, а також за розкриття основних принципів облікової політики та іншої пояснювальної інформації, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності ("МСФЗ").

При підготовці попередньої фінансової звітності Керівництво несе відповідальність за:

- належний вибір та застосування облікової політики;

- представлення інформації, у т. ч. даних про облікову політику, у формі, що забезпечує прийнятність, достовірність, зіставність та зрозумілість такої інформації;

- додаткове розкриття інформації у випадках, коли виконання вимог МСФЗ є недостатнім для розуміння користувачами впливу конкретних операцій, інших подій та умов на фінансовий стан та фінансові показники діяльності Компанії; та

- здійснення оцінки щодо здатності Компанії продовжувати свою діяльність на безперервній основі.

Керівництво, в рамках своїх компетенцій, також несе відповідальність за:

- розробку, впровадження та підтримання ефективної та надійної системи внутрішнього контролю у всіх підрозділах Компанії;

- ведення належної облікової документації, яка дозволяє у будь-який час продемонструвати та пояснити операції Компанії та розкрити інформацію з достатньою точністю щодо її фінансового стану і надає Керівництву можливість забезпечити відповідність фінансової звітності Компанії вимогам МСФЗ;

- ведення облікової документації у відповідності до вимог місцевого законодавства та стандартів бухгалтерського обліку України;

- застосування обґрунтовано доступних заходів щодо збереження активів Компанії; та

- запобігання і виявлення випадків шахрайства та інших порушень.

Фінансова звітність Компанії у повній мірі відповідає міжнародним стандартам фінансової звітності та обліку

Компанія володіє 3-ма спеціальними дозволами на надрокористування.

1. № 4364 з 14.05.2013 до 14.05.2033 (Геологічне вивчення нафтогазоносних надр, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ), Площа - Жадівська, Газ сланцевих товщ);

2. № 4365 з 14.05.2013 до 14.05.2033 (Геологічне вивчення нафтогазоносних надр, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ), Площа - Красноїльська, Газ сланцевих товщ , нафта, газ природний);

3. № 4366 з 14.05.2013 до 14.05.2033(Геологічне вивчення нафтогазоносних надр, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ), Площа - Сторожинецька, Газ сланцевих товщ).  

Станом на 31.12.2022 року  Група  здійснила виправлення помилок та коригування залишків на рахунках активу та пасиву балансу станом на 31.12.2021 року. Зазначені коригування та причини їх здійснення наведені нижче.

З метою надання користувачам фінансової звітності реальної інформації про фінансовий та майновий стан,  Групою в звіті за 2022 рік було проведено наступні виправлення та рекласифікації, а саме:

Рядок 1000:

- - 1 239 тис. грн. - списання вартості права користування земельними ділянками у зв'язку з реалізацією нерухомості, розташованої на цих земельних ділянках, в попередніх звітних періодах (відповідно рядок 1001: - 1 902 тис.грн. та рядок 1002: - 663 тис. грн.);   

Рядок 1010, 1011: - 2 884 тис. грн., в т. ч.:

- + 233 тис. грн. - збільшення балансової(залишкової) вартості основних засобів у зв'язку з відновленням на балансі списаного раніше нерухомого майна через відсутність у ПрАТ "НАК "Надра України" можливості проведення демонтажу;

- - 1 678 тис. грн. - списання права користування геологічною інформацією Берегівського родовища (власник спецдозволу ТОВ "Карпатська рудна компанія"), Квасівського родовища(власник спецдозволу Західна геолого-розвідувальна компанія") та Мужіївського родовища (власник спецдозволу  ТОВ "Карпатська рудна компанія") у зв'язку з продажем зазначених компаній, засновником яких є ПрАТ "НАК "Надра України";

- - 1 439 тис. грн. - списання собівартості геолого-економічної оцінки Сахалінського родовища, реалізованої в попередньому періоді;

Рядок 1125:

- - 595 тис. грн. - списання безнадійної заборгованості ТОВ "Айнодомме-5"  у зв'язку з тим, що постанови про повернення виконавчих документів від приватного виконавця були надані із запізненням;

Рядок 1190:

- -1977 тис. грн. - списання дебіторської заборгованості ДП "НАК "Надра України" "Полтаванафтогазгеологія" перед ПрАТ "НАК "Надра України" по договорам переведення боргу у зв'язку з ліквідацією дочірнього підприємства (Ухвала Господарського суду Полтавської області від 21.12.21 по справі № 18/117);

- -1 тис. грн. - списання безнадійної заборгованості ТОВ "Айнодомме-5", а саме судового збору, що підлягав стягненню з даного Товариства на користь ПрАТ "НАК "Надра України", у зв'язку з тим, що постанови про повернення виконавчих документів від приватного виконавця були надані із запізненням.  

Рядок 1420:

- -6 696 тис. грн.

Під час застосування облікової політики Компанії від керівництва вимагається робити професійні судження, оцінки та припущення щодо балансової вартості активів та зобов'язань, які неможливо отримати з усією очевидністю з інших джерел. Такі Такі оцінки та пов'язані з ними припущення переглядаються на постійній основі. За результатами переглядів облікові оцінки визнаються у тому періоді, в якому здійснюється перегляд оцінки, якщо переглянута оцінка впливає як на поточний, так і майбутній періоди.

Основні джерела невизначеності оцінок

Нижче наведені основні припущення стосовно майбутнього та інші основні джерела невизначеності оцінок на кінець звітного періоду, щодо яких існує значний ризик того, що вони стануть причиною суттєвих коригувань балансової вартості активів та зобов'язань протягом наступного фінансового року.

Термін експлуатації основних засобів і нематеріальних активів

Знос або амортизація на основні засоби та нематеріальні активи, нараховується протягом строку їх корисного використання. Строки корисного використання визначаються за оцінками керівництва тривалості періоду, протягом якого актив буде приносити прибуток. Ці строки періодично переглядаються на предмет подальшого відповідності. Що стосується активів тривалого користування, то зміни в застосованих оцінках можуть спричинити значні зміни балансової вартості (Примітка 7).

Договірні зобов'язання з оренди

Компанія уклала договори оренди об'єкту нерухомості (свердловини і пункти збору та підготовки газу). На підставі аналізу умов договорів (включаючи категорію орендодавця, терміни оренди, орендні ставки і порядок їх індексації, цільове використання орендованого майна, ставки дисконтування, очікувані індекси інфляції та інше) керівництво підприємства прийняло рішення враховувати їх як право користування майном у складі необоротних активів з одночасним визнанням зобов'язань на період дії договорів оренди.

При цьому були застосовані такі припущення:

 активи і зобов'язання з оренди оцінені за справедливою вартістю права оренди, що отримується, але не вище теперішньої вартістю мінімальних орендних платежів, що підлягають сплаті до кінця дії договорів оренди або іншого платного користування;

 ставка дисконтування відповідає середнім ринковим ставкам залучення кредитів на момент укладання договору оренди;

 прогнозний рівень інфляції відповідно до макроекономічних прогнозів по Україні.

Знецінення активів

На кожну звітну дату Компанія здійснює оцінку на предмет існування ознак того, чи не стала сума відшкодування основних засобів і нематеріальних активів нижчою від їх балансової вартості.

Сума відшкодування являє собою більшу з двох величин: справедливу вартість за вирахуванням витрат на реалізацію активу і вартість використання. Коли виникає таке зниження, балансова вартість зменшується до суми відшкодування. Сума зменшення відображається у звіті про сукупний дохід того періоду, в якому виявлено таке зменшення. Якщо умови зміняться і керівництво визначить, що вартість активу зросла, знецінення буде повністю або частково відновлено.

Відстрочені податкові активи

Відстрочені податкові активи, включно із тими які виникають із невикористаних податкових збитків, визнаються у тій мірі, в якій існує ймовірність їхнього відшкодування, яке залежить від одержання майбутнього оподатковуваного прибутку. За результатами оцінки керівництва, Компанія визнає відстрочені податкові активи за невикористаними податковими збитками, які будуть реалізовані в майбутньому за рахунок поточних відстрочених податкових зобов'язань та доступних майбутніх податкових прибутків.

Компанія прийняла МСФЗ в якості основи для підготовки звітності станом на 1 січня 2012 року, і це був перший комплект фінансової звітності Компанії відповідно до МСФЗ. Початковий Звіт про фінансовий стан Компанії на дату переходу на МСФЗ був підготований відповідно до вимог МСФЗ 1 "Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності" ("МСФЗ 1").

Керівництво Компанії не має інформації про суттєві події, що відбулися між звітною датою та датою випуску звітності, які потребують коригування або розкриття.

Цю проміжну фінансову звітність за квартал, що закінчився 31.12.2022 було затверджено до випуску від імені керівництва Компанії (Голова правління).

2023-02-20

Після звітного періоду і до дати затвердження фінансової звітності у товаристві не було нетипових подій, щоб вплинути, або не мати впливу на фінансову звітність Компанії

не було

не було

не було

не було

не було

немає

не було

немає

не було

немає

не було

немає

не було

немає

не було

немає

не було

немає

не було

немає

не було

немає

не було

не було

не було

немає

не було

немає

не було

немає

Згідно МСБО № 29 Фінансова звітність в умовах гіперінфляцїї держава Україна не перебуває в умовах гіперінфляцїї.

Фінансова звітність ПрАТ "НАДРА УКРАЇНИ" не перараховувалась на індекс купівельної спроможності функціональної валюти - гривні.

у 2022 році Компанія не здійснювала операцій з об'єднання бізнесу.

ПрАТ "НАК "Надра України" (далі - Компанія) є суб'єктом господарювання, 100% акцій якого належать державі в особі Кабінету Міністрів України. Функціональне управління корпоративними правами держави покладено на Державну службу геології та надр України. Пов'язаними сторонами Групи є державні органи управління, асоційовані підприємства та провідний управлінський персонал. У 2022 році основними операціями з пов'язаними сторонами були надання поворотної фінансової допомоги асоційованим структурам та виплата винагороди керівництву.Група розкриває інформацію про операції та залишки з пов'язаними сторонами відповідно до вимог МСБО 24 "Розкриття інформації про пов'язані сторони". У попередніх версіях звітності помилково містилося посилання на МСБО 27. Операції здійснюються на умовах, що відповідають ринковим, окрім випадків, де ринкові аналоги відсутні через специфіку державного контролю. Оцінка очікуваних кредитних збитків за заборгованістю асоційованих підприємств проводиться на індивідуальній основі.

Компанія перебуває під контролем держави Україна.

До кола пов’язаних сторін Компанії входять: орган управління майном, ключовий управлінський персонал (Голова та члени Прав

Держава Україна в особі Державної служби геології та надр України

Дочірні підприємства:

1. ДП "Чернігівнафтогазгеологія" (ЄДРПОУ 01431535);

2. ДП НАК "Надра України "Кримгеологія" (ЄДРПОУ 01432055);

3. ДП "Укрнаукагеоцентр" (ЄДРПОУ 01432552);

4. ДП "Західукргеологія" (ЄДРПОУ 01432606);

5. ДП "Центрукргеологія" (ЄДРПОУ 01432478);

6. ДП НАК "Надра України "Надраресурс" (ЄДРПОУ 33307841).

Асоційовані підприємства:

1. ТОВ "Західгазінвест";

2. ТОВ "Надра Олеська";

3. ТОВ "Житомирбуррозвідка";

4. ТОВ "Інженерно-бурова група "Тритон";

5. ТОВ Надра Городоцьке;

6. ТОВ "Надра Криму";

7. ТОВ "Надра Скіфська";

8. ТОВ "Надра Тунівська";

9. ТОВ "Надра Шельфу";

10. ТОВ "Надраінвест";

11. ТОВ "БМУ ім. Нобільського";

12. ТОВ "Пержанський кар"єр".

Уповноваженим органом управління майном є Державна служба геології та надр України.

Вищий управлінський склад:

1. КУЗЬМИЧ ТАРАС ОЛЕКСАНДРОВИЧ - голова правління ПрАТ "НАК "Надра України" (призначений розпорядженням КМУ від  11.12.2019 № 1232-р).

2. ПАЮК СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ - перший заступник голови правління ПрАТ "НАК "Надра України" (призначений розпорядженням КМУ від 03.03.2020 р. № 183-р);

Станом на 31.12.2022 року залишки за фінансовими активами пов'язаних сторін (асоційованих підприємств) складають 189 271 тис. грн (2021: 189 021 тис. грн)

. Заборгованість представлена поточними позиками, виданими ТОВ "Західгазінвест", ТОВ "Надра Олеська" (під 6,75% річних) та іншим асоційованим структурам (безвідсотково).

Протягом 2022 звітного року Групою нараховано дохід від відсотків за вказаними позиками у сумі 6 750 тис. грн (2021: 0 тис. грн), який відображено у складі інших фінансових доходів. Позики є незабезпеченими, терміни повернення адаптуються до графіків відновлення робіт за державними програмами ГРР. Резерв очікуваних кредитних збитків за даними операціями станом на 31.12.2022 не формувався.

Компанія розкриває інформацію про основні засоби відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16.

Компанія здійснюють облік основних засобів відповідно до МСБО 16 «Основні засоби». Визнання Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що Компанія та її дочірні підприємства отримають у майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів. Облік та оцінка при визнанні Об’єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, необхідно оцінювати за його собівартістю. Собівартість об’єкта основних засобів Компанії та її дочірніх підприємств складається з: • ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовані податки на придбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок; • будь-яких витрат, які безпосередньо пов’язані з доставкою активу до місця розташування та приведення його до стану, необхідного для експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об’єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та отримання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат періоду, в якому вони були здійснені. Витрати на сплату відсотків за користування кредитом можуть капіталізуватися. Наступна оцінка Компанія та її дочірні підприємства після визнання активом, об’єкт основних засобів обліковує за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Строк корисного використання та амортизація Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється Компанією та її дочірніми підприємствами при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і не призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) Компанія та її дочірні підприємства враховують: • очікуване використання об’єкта Компанією та/або її дочірніми підприємствами з урахування його потужності або продуктивності; • фізичний та моральний знос; • технічний та комерційний знос (зміни та вдосконалення виробництва, зміни ринкового попиту); • правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори. Нарахування амортизації Компанією та її дочірніми підприємствами здійснюється щомісячно. Амортизацію активу починають нараховувати, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як такий, що утримується для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Консервація, тимчасове виведення з експлуатації не є підставою для припинення нарахування амортизації активу. Об’єктом амортизації є вартість основних засобів, зменшена на суму ліквідаційної вартості (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). Ліквідаційна вартість основних засобів встановлюється на рівні нуля, крім груп «Машини та обладнання» та «Транспортні засоби». Для груп «Машини та обладнання» та «Транспортні засоби» ліквідаційна вартість встановлюється за поточною вартістю наявного металобрухту аналогічної ваги, а коли таку вартість визначити практично неможливо через неоднорідний склад об’єкта, то в розмірі 5 відсотків від первісної вартості. Компанія використовує прямолінійний метод амортизації основних засобів (крім нарахування амортизації на основні засоби, які використовуються для буріння свердловин). Для об’єктів основних засобів, яке безпосередньо задіяне в виробничій діяльності (бурові машини і обладнання, бурильні труби тощо), в залежності від задіяності їх у процесі виробництва, Компанія та її дочірні підприємства використовують або прямолінійний, або виробничий метод нарахування амортизації. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів нараховується у розмірі 100 % вартості об’єкта у першому місяці його використання. Компанія та її дочірні підприємства використовують комбінований підхід до нарахування амортизації бурильних труб, який полягає у тому, що на ті секції комплекту, що вже безпосередньо задіяні в бурінні, амортизація нараховуєтья виробничим методом, а на ті, що ще не знаходяться в роботі на даний момент, - прямолінійним методом за формулами: Аб = Вс * Пз * d, де Аб – нарахована амортизація бурильних труб, що вже знаходяться в експлуатації, грн.; Вс – виробнича ставка амортизації в розрахунку на 1 м проходки, грн.; Пз – скоригована на коефіцієнт буримості проходка ствола свердловини за звітний період, м; d – питома вага (частка) довжини комплекту, що вже спущена в свердловину у звітному періоді. Ао = На * В * (1 – d), де Ао – амортизація бурильних труб, що знаходяться в очікуванні на буровій; На – норма амортизації виходячи із строку використання комплекту; В – вартість комплекту труб, що амортизується. Виробнича ставка амортизації для нарахування амортизації на бурильні труби, які знаходяться в експлуатації, обчислюється на основі вартості комплекту труб та проходки, на яку розраховано роботу даного комплекту. Загальна проходка планується виходячи з неускладнених умов буріння. Фактична проходка за звітний період коригується за допомогою коефіцієнта буримості, який встановлюється для кожного району на основі промислових даних. Положення про облік зносу, порядок нарахування амортизації бурильних труб та їх списання Компанією та її дочірніми підприємствами у Додатку № 7 до цього Положення. Компанія та її дочірні підприємства нараховують амортизацію бурильних труб, що знаходяться на базі виробничого обслуговування, за прямолінійним методом (за умови, що вони відповідають вимогам визнання активів) з віднесенням цих витрат до складу витрат допоміжного виробництва (оскільки вони не мають безпосереднього відношення до процесу буріння). Компанія та її дочірні підприємства нараховують амортизацію бурового обладнання, що знаходиться безпосередньо на бурових, за виробничим методом. Місячна сума амортизації в цьому випадку обраховується як добуток фактичної тривалості роботи бурового верстата (у верстато-днях) та виробничої ставки амортизації об’єкта. Суму нарахованої амортизації Компанія та її дочірні підприємства відображають як збільшення суми витрат і зносу основних засобів. Терміни корисної експлуатації основних засобів Компанії та її дочірніх підприємств встановлюються наказами про введення в експлуатацію основних засобів, які розробляються на підставі технічних паспортів та іншої документації, і затверджуються постійно діючими комісіями, склад яких визначаються: у Компанії – Головою правління; на дочірніх підприємствах – директорами відповідних підприємств. На підставі наказу про введення в експлуатацію основних засобів складається Акт введення в експлуатацію основних засобів (типова форма затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.09.2016 № 818 «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання»). Для застосування прямолінійного методу кожній групі основних засобів орієнтовно встановлюються наступні терміни корисної експлуатації основних засобів. Земельні ділянки - Будівлі та споруди 30-50 Машини та обладнання 8-15 Транспортні засоби 5-10 Інші основні засоби 4-10 Постійно діюча комісія Компанії та комісії дочірніх підприємств (щодо основних засобів дочірніх підприємств) первісно визначають в момент вводу та переглядають ліквідаційну вартість і строк корисної експлуатації активу принаймні на кінець кожного фінансового року та, якщо очікуваний строк корисної експлуатації активу відрізняється від його попередніх оцінок, період амортизації слід відповідно змінити при цьому враховувати вимоги МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки». Аналітичний облік основних засобів в Компанії та її дочірніх підприємств здійснюється в розрізі кожного об’єкту основних засобів із застосуванням інвентарних карток, затверджених затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.09.2016 № 818 «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання». Кожен об’єкт основних засобів закріплюється за матеріально відповідальною особою. Переоцінка балансової вартості об’єктів основних засобів, інших необоротних активів до їх справедливої вартості проводиться згідно з вимогами Міжнародних стандартів фінансової звітності в межах необхідності, якщо залишкова вартість цього об’єкта істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату складання річного балансу. Рішення про переоцінку балансової вартості об’єктів основних засобів, інших необоротних активів до їх справедливої вартості приймається на засіданні Правління Компанії та погоджується Загальними зборами учасників Компанії. Об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Основні засоби, які визначаються постійно діючими комісіями непридатними для використання у господарській діяльності (у виробництві, для продажу) визнаються неліквідними та списуються з балансу згідно актів на списання, типові форми яких затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.09.2016 № 818 «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання». Витрати, пов’язані із поліпшенням стану об’єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція тощо), які призведуть до зростання майбутніх економічних вигод, очікуваних від використання об’єкта, збільшують первісну вартість основних засобів. Витрати, що понесені з метою підтримання об’єкта у робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Не рідше одного разу на рік в Компанії, згідно наказу, проводиться інвентаризація основних засобів Компанії та товарно-матеріальних цінностей.