До 100-річчя Української геології: Житомирська геологорозвідка та рекордне алмазне буріння

на_головну

До 100-річчя Української геології: Житомирська геологорозвідка та рекордне алмазне буріння

Ми продовжуємо нашу серію історичних матеріалів, присвячених століттю вітчизняної геології, і далі розповімо про ТОВ «Житомирбуррозвідка», яке є афілійованою особою Національної акціонерної компанії «Надра України».

Цікавий збіг, але напередодні 100-річного ювілею геологічна спільнота Україна відзначила ряд знаменних дат: і 80-річчя у минулому році ДП НАК «Надра України» «Укрнаукагеоцентр», і в цьому році 60-річчя ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія», 50-річчя Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, 70-річчя діяльності Житомирської геологорозвідки та 40-річчя досягнення світового рекорду швидкості алмазного буріння. Про останні дві річниці багато говорили на ІІ Житомирській науково-практичній конференції «Видатні досягнення Житомирської геологорозвідки та їх роль в сучасному розвитку регіону».

Вагомий внесок у створення та розширення мінерально-сировинної бази України внесло ТОВ «Житомирбуррозвідка», що знаходиться в смт. Нова Борова, Хорошівського району, Житомирської області. Про історичний шлях та здобутки підприємства розказав його директор — Сергій Петрович Поляков.

Відповідно до наказу Всесоюзного тресту «Союзспецрозвідка» з 01 травня 1947 року почала діяти Волинська геологорозвідувальна партія з базою в с. Альбінівка (зараз Тетерівка) Житомирського району (начальник партії Василенко), яка в кінці того ж року перебазувалася в Житомир і була перейменована в геологорозвідувальну партію №12. Згодом ця партія увійшла в склад геологорозвідувальної експедиції №16, яка базувалася в Жмеринці, Вінницької області (начальник експедиції — Василь Васильович Мокренко).

У червні 1951 року Київську геологорозвідувальну експедицію (ГРЕ) перевели в трест «Союзрідметрозвідка» і перейменували в Західно-Українську ГРЕ №16 з базою в м. Вінниця. І в тому ж році одна із партій (ГРП №1) перебазувалась на ст. Турчинка (зараз смт. Нова Борова), на її основі створюється Західно-Українська комплексна геологорозвідувальна експедиція (КГРЕ).

У вересні 1957 року Західно-Українська КГРЕ перейменовується в Житомирську геологічну експедицію (начальник Житомирської експедиції — Митрофан Якович Кожухов). У склад експедиції з жовтня 1957 року увійшла Олевська геологорозвідувальна партія, яка була ліквідована 1 серпня 1989 року. Але за свою відносно недовгу історію залишила помітний слід в українській та світовій геології, встановивши ряд рекордів, що неперевершені й досі.

Згодом Житомирська геологічна експедиція Міністерства геології УРСР ордену Леніна тресту «Київгеологія» була перейменована в Житомирську ГРЕ, а в 1988 році реорганізована в Північну ГРЕ.

Північна ГРЕ у 2000 році перетворена у Державне бурове підприємство «Житомирбуррозвідка», а через рік воно було реорганізоване в дочірнє підприємство Національна акціонерна компанія «Надра України» «Житомирбуррозвідка». У 2013 році ДП НАК «Надра України» «Житомирбуррозвідка» реорганізоване в ТОВ «Житомирбуррозвідка».

У важкі повоєнні роки розрухи, геологорозвідники, виконуючи державне завдання, прийшли на Житомирщину для пошуків мінерально-сировинних ресурсів, в яких виникла потреба народного господарства держави. На долю старшого покоління піонерів геологорозвідування випало немало труднощів. Але їх наполеглива праця увінчалась успіхом: у 1954 році було розвідане Іршанське родовище ільменіту. Це призвело до відкриття цілого ряду залишкових і розсипних родовищ ільменіту (Міжрічне, Лемненське, Букинське, Стремигородське).

У 70-80-их рр. минулого століття вдалося істотно збагатити сировинну базу титану після розробки Стремигородського корінного і Торчинського залишкового родовищ. Це комплексні родовища, в яких поряд з титаном виявили поклади фосфору, ванадію, скандію і фтору. Всебічно були вивчені вміщуючі породи і відходи збагачення, що подальшому застосовувалися в народному господарстві. Це забезпечило практично безвідхідну технологію видобування і перероблення руд на згаданих родовищах. В цей же період у межах Коростенського плутону попередньо оцінені корінні родовища апатито-ільменітових руд (Федорівське, Видиборське, Паромівське, Кропивенське, Давидівське родовища) з сумарними запасами і ресурсами (разом із Стремигородським родовищем) двоокису титану і п’ятиокису фосфору, які перевищують світові запаси.

Питання поповнення сировинної бази титану і сьогодні залишається актуальним. Розвідані Валки-Гацківське розсипне та Федорівське корінне родовища. Пошуки і розвідка титанових родовищ — це один із найважливіших етапів у історії діяльності Житомирської ГРЕ за минулі роки.

Другою цікавою і дуже важливою сторінкою в біографії колективу, яка характеризує плідну діяльність геологорозвідників експедиції, є відкриття в крайній північно-західній частині Українського щита рідкіснометалевої провінції. У цьому районі пошукові роботи проводились Олевською ГРП. В межах рідкіснометалевої провінції, основною частиною якої є Сущано-Пержанська зона, завдяки наполегливій і кропіткій праці геологів у 60-70-их рр. виявлено і розроблено велике родовище рідкіснометалевих руд нового генетичного типу. Із глибшим пізнанням геології регіону, окрім берилію і цинку, тут були виявлені та оцінені родовища і прояви цирконію, титану, дистену, ітрофлюориту, олова, танталу-ніобатів, срібла, поліметалів. Потенційні можливості й перспективи Житомирщини далеко ще не розкриті, але з повною впевненістю можна зараз говорити про наявність мінерально-сировинної бази рідкісних металів.

У середині 70-тих років Житомирська експедиція почала систематичні пошуково-розвідувальні роботи на неметали, і в першу чергу на блочне облицювальне каміння. В результаті розвідано і передано до освоєння цілий ряд родовищ блочного і будівельного каміння, будівельних і склових пісків, каолінів, тугоплавких глин, карбонатної сировини.

Багато років підприємство проводило значні роботи з гідрогеологічних досліджень. Розвідано цілий ряд водозаборів для водозабезпечення районних центрів Житомирської області і окремих населених пунктів, передано сотні свердловин промисловим і сільськогосподарським об’єктам. Інженерно-міліоративною зйомкою покрито більше 6 тис. м2. Розвідані також родовища мінеральних радонових вод.

У 1977-1982 рр. в межах Овруцько-Білокоровицької структури проводились загальні та детальні пошуки золота. Роботами доведена підвищена золотоносність конгломератів південної частини Білокоровицької впадини.

У 1985-1994 рр. в північно-західній частині Українського щита проводились спеціалізовані пошуки нікелю. Роботи завершились з позитивними геологічними результатами. На основі їх, обґрунтовано виділена нова для нашого регіону металоносна провінція — Волинська нікеленосна.

По Сущано-Пержанській зоні виконана оцінка Юрівського титанового і Ястребецького цирконієвого родовищ. За результатами проведення комплексу геологознімальних, пошукових і тематичних робіт була доведена перспективність північного заходу Українського щита на молібденове оруденіння.

Коротка характеристика результатів робіт підприємства за період його діяльності з вивчення надр Житомирщини і сусідніх областей свідчить про дуже високу їх ефективність і значний вклад геологорозвідників у створення і розширення мінерально-сировинної бази держави.

Ці результати стали можливі завдяки наполегливій праці великого колективу геологорозвідників, геологів, бурильників, робітників транспортної та ремонтно-механічної служб, будівельників, енергетиків, працівників лабораторії і цеху випробування та інших спеціалістів.

За роки існування Житомирської ГРЕ багато зроблено для поліпшення умов праці та життя членів колективу. Це житлові приміщення в с. Перга та смт. Нова Борова, виробнича база експедиції, торговельний комплекс, середня школа, котельня і багато іншого.

Геологорозвідувальні роботи виконувалися і виконуються в різних областях України. Передовики виробництва — це бурова бригада бурового майстра Михайла Позняка, яка виконує роботи з буріння свердловин на воду, ремонт свердловин та гідрогеологічні дослідження та інші роботи.

За роки роботи з вивчення надр Житомирщини і сусідніх областей у відкритті та створенні мінерально-сировинної бази України внесли значний вклад геологорозвідники різних поколінь: В.О. Козицький, Д.Ф.Яндюк, В.П. Синюк, Б.Л.Ахметов, О.І. Харченко, М.М. Позняк,  В.Ф. Градовський, А.А. Мазяр, Г.М. Лупаіна, А. Є. Литвинчук, П.М. Герасименко та ін. Багато працівників підприємства нагороджені орденами та медалями СРСР і України.

На вже згадуваній конференції у Житомирі говорили також і про іншу визначну дату — 40-річчя встановлення світового рекорду з продуктивного буріння похилих свердловин. Про це розповів Анатолій Вдовиченко — голова правління Спілки буровиків України, академік АТН України, головний інженер Житомирської, Рівненської та Північної ГРЕ (1985-2002 рр.). Зокрема, у своїй доповіді він сказав, що не дивлячись на широке використання нових дорогих закордонних технологій, продуктивність і рентабельність сучасного геологорозвідувального виробництва не в змозі перевищити вітчизняний рівень, який був досягнутий ще в 70-ті роки минулого століття. А науково-виробничі експерименти, які широко проводили в той період, і які не вимагали великих вкладень, досягали світових рекордних показників, не перевершених до теперішнього часу.

Алмазне буріння в Олевській геологорозвідувальній партії (ОГРП) почали впроваджувати в 1967 р. Цього ж року було пробурено 1000 м із місячною продуктивною швидкістю 207 м. З 1970 р. розпочали дослідно-методичні роботи з удосконалення технології буріння, завдяки яким було досягнуто показників уже в 27,7 тис. м при середній продуктивності 408 м, а кращих бригад — 489 м.

Комплекс заходів, здійснених у 1971 р., дозволив збільшити річні обсяги буріння до 30,4 тис. м. У кінці 1972 р. в ОГРП була проведена Всесоюзна школа передового досвіду з алмазного буріння.

У результаті вдосконалення технології та організації робіт в ОГРП високими темпами підвищувались показники алмазного буріння. У 1974 р. продуктивність уже досягла 701 м, а в 1975 р. перевищила 1000 м, кращі бригади бурових майстрів В.А. Чуйкова і Г.Ф. Лавренчука досягли рубежів 1077 м і 1159 м відповідно.

З метою визначення потенційних можливостей досягнутого рівня техніки, технологій і організації бурових робіт, в серпні 1977 р. провели науково-виробничий експеримент з досягнення найвищої швидкості алмазного буріння на завершальній стадії дорозвідки Пержанского родовища берилію. В експерименті взяли участь дві бригади (№ 2 і № 5) бурового майстра А.Е. Литвинчука.

За підсумками експерименту була досягнута рекордна продуктивність буріння похилих свердловин глибиною до 300 м у твердих абразивних породах (гранітах): 2346 м (бригада № 2) і 2468 м (бригада № 5). Для порівняння: середня продуктивність на цій дільниці складала 1200 м, максимальна — 1374 м. Бурильник А.А. Ковальчук досяг рекордної змінної проходки — 52 м. Середня механічна швидкість склала — 6,5 м/год, а максимальна — 10 м/год.

У результаті умілого поєднання наукової і виробничої діяльності була достроково завершена розвідка унікального родовища світового значення і на багато років визначена перспектива розвитку цілого регіону. Переконливо доведено наявність значних резервів вітчизняної техніки і технологій при раціональному їх використанні й високому рівні кваліфікації робітників та інженерно-технічних кадрів.
Далі буде…
Житомир_1Житомир_2
Житомир_3
Житомир_4